Загальна теорія множин
Загальна теорія множин (англ. General set theory — GST) викладена Джорджем Булосом[en] в його статті «Iteration again»[1].
Аксіоматика GTS ред.
Аксіомами Загальної теорії множин є:
- аксіома об'ємності (екстенсіональності)
- аксіомна схема виділення (схеми специфікації)
- аксіома приєднання
Ці три аксіоми входять до аксіоматичної теорії множин Z.
Аксіома об'ємності ред.
Якщо дві множини мають одні і ті ж елементи, вони тотожні.
Дж. Булос вважав, що аксіома об'ємності має спеціальний епістемологічний статус, якого не мають інші аксіоми. Якщо хтось скаже, що існують різні множини з одними й тими ж членами, він переконає нас в тому, що використовує поняття відмінне від нашого. Це враження буде набагато більшим, ніж при запереченні ким-небудь іншої аксіоми. Тому виникає спокуса назвати аксіому об'ємності (екстенсіональності) «аналітичною», оскільки її значення визначається значенням понять, які входять в неї.[2]
Аксіомна схема виділення ред.
Будь-якій множині x і властивості F відповідає множина y, елементами якої є ті і тільки ті елементи x, які володіють властивістю F.
Аксіомою виділення створюються лише такі підмножини множини, існування яких гарантоване іншими аксіомами.
Хоча аксіома виділення відіграє важливу роль в обмеженні розміру великих кількостей і блокуванні ряду парадоксів, вона не дає того, що треба математиці.
Аксіома приєднання ред.
Якщо x і y — множини, то існує така множина w, приєднання x і y, чиї елементи — тільки y і елементи x.
Виноски ред.
Див. також ред.
Література ред.
- Boolos G. The iterative conception of set // Jour. of Philosophy. — 1971. — V. 68(8) — 215—231 р.
- Boolos G. «Iteration again» //Philosophical Topics. — 1989. — № 17 — 5-21 p.
- Дж. Булос, Р. Джеффри Вычислимость и логика. Пер. с англ. — М., Мир, 1994—396с, ил. ISBN 5-03-003067-0
- Boolos G, Richard Jeffrey and John P. Burgess, eds. Logic, Logic, and Logic. — Harvard: University press, 1998. — 88–104 р.
- Целищев, В. В. Теоретико-множественные аксиомы: мотивация и роль в математическом познании // Философия науки. — 2002. — № 3. — С. 32– 56.