Забайкальські хвойні ліси
Забайкальські хвойні ліси — екорегіон, розміром 1000 км Х 1000 км гірської південної тайги, що тягнеться на схід і південь від берегів озера Байкал у Південному Сибіру і включає частину північної Монголії.[1] Історично ця територія називалася «Даурія», або «Забайкалля». Регіон входить до Палеарктики і є головним чином є тайгою з субарктичним, вологим кліматом. Має площу 200,465 км².[2][3]
 Бурятія
| |
| Екозона | Палеарктика |
|---|---|
| Біом | Тайга |
| Типи клімату | Субарктичний з сухою зимою (Koppen Dwc) |
| Площа, км² | 200465 |
| Країни | Росія, Монголія |
 Екорегіон позначено фіолетовим
| |
Розташування та опис ред.
Екорегіон розташований на Яблоневому хребті, висоти якого досягають 1600 м, і прямує у напрямку SW — NE, паралельно берегу озера Байкал. Західний край області — східний берег Байкалу та Баргузинський хребет. Місто Чита знаходиться на північному сході від регіону, а місто Улан-Батор, Монголія, знаходиться поза межами південної частини регіону. З півдня обмежено горами Хентей, на сході — Даурським степом, на півночі — сточищем Вітіму.[4][5]
Клімат ред.
Клімат екорегіону — субарктичний з сухою зимою (Dwc). Цей клімат характеризується довгою, дуже холодною зимою і прохолодним літом, з невеликими опадами взимку. Влітку Азійський антициклон приносить гаряче повітря з пустель Китаю та Монголії, підвищуючи температуру в Забайкаллі.[5] На північ від Забайкалля клімат більш вологий континентальний з прохолоднішим літом. На південь від Забайкалля, в Монголії, клімат холодний семіаридний (Koppen BSk), з меншою кількістю опадів, ніж у Забайкаллі. Опади в Забайкаллі коливаються від 400—500 мм/рік у високогір'ях до 200 мм/рік у низовинах та південніших районах.[5]
Флора ред.
Забайкальські хвойні ліси обмежені лінією 1400 метрів над рівнем моря. Характерними деревами західних схилів Яблоновського хребта є Larix gemilii, Pinus sibirica. На східних схилах модрина змішується з сосною шотландською (Pinus sylvestris).[5] Дерева драпіровані мохом та лишайниками.
Флора Забайкалля має висотне районування. На найнижчих рівнях у річкових долинах і низовинах (0-600 метрів) переважають степи з видами: Stipa capillata, Koeleria gracilis, Tanacetum sibiricum. Вище (600—1100 метрів) переважає лісостеп, а від 1100—1800 метрів — ліси, де панівними є види Larix gemilii та Pinus sylvestris. Вище 1800 метрів розташовується лісотундра де панівними видами є Pinus pumila, Betula exilis та Juniperus pseudosibirica. На відміну від Саян та Алтаю на заході, клімат Забайкалля надто екстремальний для утворення та підтримки альпійських луків, біом переходить відразу з лісу у високогірну тундру.[5]
Заповідники ред.
Примітки ред.
- ↑ Trans-Baikal conifer forests. Global Species. Myers Enterprises II. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 17 квітня 2016.
- ↑ Trans-Baikal conifer forests. Wild World Ecoregion Profile. National Geographic / Internet Archive Wayback. Архів оригіналу за 8 березня 2010. Процитовано 17 квітня 2016.
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=unfit(довідка) - ↑ Olson, David M; Dinerstein, Eric (Spring 2002). The Global 200: Priority Ecoregions for Global Conservation. Annals of the Missouri Botanical Garden. 89 (2): 199—224. doi:10.2307/3298564. JSTOR 3298564.
- ↑ Trans-Baikal coniferous forests. Amur Information Center. Amur Information Center. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 17 квітня 2016.
- ↑ а б в г д Mountains of the Baikal Region and Transbaikalia. Russian Nature. Rusnature. Архів оригіналу за 23 квітня 2012. Процитовано 17 квітня 2016.
Посилання ред.
- Мапа регіону «Забайкальські хвойні ліси». GlobalSpecies.org [Архівовано 28 січня 2016 у Wayback Machine.]