Журавель чорношиїй

вид птахів
Журавель чорношиїй

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Журавлеподібні (Gruiformes)
Родина: Журавлеві (Gruidae)
Рід: Журавель (Grus)
Вид: Журавель чорношиїй
Grus nigricollis
Przewalski, 1876
Мапа поширення виду.
Мапа поширення виду.
Посилання
Вікісховище: Grus nigricollis
Віківиди: Grus nigricollis
EOL: 45518780
ITIS: 176187
МСОП: 22692162
NCBI: 40817

Журавель чорношиїй[2] (Grus nigricollis) — вид журавлів, що поширений у Південній Азії.

Поширення та чисельність ред.

Вид гніздиться на Тибетському плато в Китаї, та з невеликою популяцією в Ладакху в Індії. Зимує на півдні Китаю у Юньнані, у Бутані та індійському Аруначал-Прадеші. Світова популяція виду оцінюється у 10 тис. птахів.

Опис ред.

Це журавель середнього розміру, завдовжки до 139 см, з розмахом крил 235 см і вагою 5,5 кг. Оперення сіре, лише голова та верхня частина шиї чорні. На лобі є гола ділянка з червоною шкірою. Позаду ока є невелика біла пляма. Первинні і вторинні криючі крил чорні.

Спосіб життя ред.

Мешкає на заболочених територіях високогірного Тибету, де їх можна побачити на мілководних осокових болотах, уздовж струмків або невеликих озер з мулистими берегами, на альпійських луках з невисокою пригнобленої травою. Живляться як рослинною, так і тваринною поживою. Раціон включає в себе кореневища рослин, бульбоплоди, хробаки, коники, невеликі змії, креветки, дрібну рибу, жаби, ящірки, дрібні гризуни і комахи. У зимовий час птахи часто годуються зерном на ріллі.

Статева зрілість у молодих журавлів настає на другий-третій рік життя. В залежності від району журавлі прибувають до місця майбутнього гніздування в кінці березня — середині травня. Гніздо будується на невеликому трав'янистому острівці на мілководді. Самиця відкладає два, рідше одне яйце. Інкубація триває 30-33 дні. Насиджують обидва батьки почергово. На крило молоді птахи піднімаються через приблизно 90 днів. Першу зиму молодь проводить разом з батьками, і тільки на наступну весну розсіюється.

Примітки ред.

  1. BirdLife International (2017). Grus monacha. IUCN. Архів оригіналу за 22 січня 2020. Процитовано 12 березня 2020.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання ред.