Журавель Андрій Андрійович

(Перенаправлено з Журавель Андрій)

Журавель Андрій Андрійович (1892, Софіївка, Амурський край, Росія — 20 жовтня 1938, тюрма НКВД СССР Харків) — лікар-фтизіатр, член Української Центральної Ради. Уродженець Зеленого Клину. Полковий лікар Першого українського козацького полку імені гетьмана Богдана Хмельницького.

Журавель Андрій Андрійович
Народився 1892(1892)
Російська імперія с. Софіївка, Російська імперія
Помер 20 жовтня 1938(1938-10-20)
СРСР м. Харків, УРСР
·розстріл
Громадянство Російська імперія УНРСРСР СРСР
Діяльність громадський діяч, лікар
Відомий завдяки член Української Центральної Ради
Alma mater Санкт-Петербурзька військово-медична академія
Томський університет
У шлюбі з Віра Туркало
Діти донька — Леся Журавель

Швагро українського хіміка, учасника процесу СВУ Костя Туркала.

Жертва сталінського терору.

Життєпис ред.

Народився в родині українського колоніста Зеленого Клину Андрія Журавля, який займався підприємництвом.

1905 р. закінчив школу в Нікольську-Уссурійському, 1909 — владивостоцьку гімназію. Зарахований до Санкт-Петербурзької військово-медичної академії. Невдовзі був змушений перевестися на медичний факультет Томського університету.

У березні 1917 року бере участь у Всеукраїнському студентському з'їзді та стає членом Української Центральної Ради. Згодом — полковий лікар Першого українського козацького полку імені гетьмана Богдана Хмельницького. У 1918 році їде до Німеччини у складі військово-санітарної місії, де відвідує лекції на медичному факультеті Берлінського університету та знайомиться з роботою Інституту Роберта Коха.

В радянський час працює вчителем природознавства у с. Ружична (тепер входить до складу м. Хмельницький), завідувачем поліклініки у селі Купин (нині Городоцький район, Хмельницька область).

1925 року А. А. Журавель з дружиною та донькою переїжджає до Харкова. Тут працює в протитуберкульозному диспансері, асистентом Всеукраїнського інституту туберкульозу, міським інспектором із туберкульозу, лікарем в'язниці на Холодній горі.

Невдовзі його обирають доцентом Інституту удосконалення лікарів у Харкові і запрошують на провідну роботу за фахом до складу Наркомату охорони здоров'я УРСР.

Упродовж 19271936 рр. лікар А. Журавель опублікував близько 30 наукових і 20 науково-популярних робіт. Під час Голодомору 1932–1933 років на засіданні у Наркоматі охорони здоров'я заявив, що потрібно вжити невідкладних заходів для порятунку мільйонів людей, які гинуть з голоду.

Заарештований органами НКВД СССР 14 лютого 1938. Притягнений до кримінальної відповідальності за «політичними» статтями 52-3, 54-8 і 54-11 Кримінального кодексу УРСР. За вироком виїзної сесії Військової колегії Верховного суду СРСР від 20 жовтня 1938 року Журавель А. А. того ж дня був розстріляний у м. Харкові. Його кримінальна справа не переглядалася, він не реабілітований. Того ж року групою НКВД убитий батько Андрія Журавля та три його рідні брати.

Сім'я ред.

Дружина — Віра Тимофіївна Туркало (у шлюбі Журавель). Померла 12 грудня 1975 року в Міннеаполісі на 80-му році життя[1]. Донька — Леся Журавель.

Примітки ред.

  1. Відійшла у вічність Віра Тимофіївна Журавель [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Свобода. — 1975. — № 235. — 17 грудня. — С. 3.

Література ред.

  • Журавель Андрій // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 2. — С. 701.
  • Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. — К., 1998. — С. 207, 209.
  • Терещук О. Журавель Андрій // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника / За редакцією М. М. Романюка. — Випуск 15. — Львів, 2008. — С. 122–125.
  • Розгін І. Доцент доктор Андрій Журавель // Лікарський вісник. — 1960. — Ч. 17. — С. 25—30; Ч. 18. — С. 37—40.
  • Віленський Ю. Розколота зірка лікаря Андрія Журавля // День. № 132-133, п'ятниця, 29 липня 2011.
  • Ганіткевич Я. Українські лікарі-вчені першої половини XX століття та їхні наукові школи. Біографічні нариси та бібліографія. — Львів, 2002. — С. 392–407.

Посилання ред.