Жорж де Бьєвр
Жорж де Бьєвр, повне ім'я Франсуа́-Жорж Мареша́ль, маркі́з де Бьєвр (фр. François-Georges Maréchal, marquis de Bièvre; 13 листопада 1747, Париж — 24 жовтня 1789, Трісдорф) — французький комедіограф, прославлений майстер каламбурів.
| Жорж де Бьєвр | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. François-Georges Maréchal, marquis de Bièvre | ||||
 Могила письменника в Орнбау. | ||||
| Народився |
13 листопада 1747 Париж | |||
| Помер |
24 жовтня 1789 (41 рік) Трісдорф ·натуральна віспа | |||
| Поховання | цвинтар святого Якова, Орнбау | |||
| Громадянство |
 Франція | |||
| Національність | француз | |||
| Діяльність | література | |||
| Мова творів | французька | |||
| Роки активності | 1770—1788 | |||
| Напрямок | комедія | |||
| Жанр | каламбур | |||
|
| ||||
 Жорж де Бьєвр у Вікісховищі | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Життєпис ред.
Народився у сім'ї французьких дворян, наближених до королівської родини. Дід Жоржа де Бьєвра, Жорж Марешаль, був одним з найвідоміших хірургів XVII століття[2], саме його заслуги у галузі медицини і перетворили рід Бьєврів на дворянський. Жорж де Бьєвр, як і більшість молодих аристократів того часу, поступив на службу до французького війська, а саме, в першу роту мушкетерів. Згодом він досягне звання полковника кавалерійського полку, обійме посаду коменданта фортеці, буде нагороджений орденом Святого Людовика
1789 року з початком Великої французької революції Жорж де Бьєвр подав у відставку. Спочатку він виїхав з батьківщини до Лондона, потім попрямував до бельгійського курорту Спа, а звідти — до німецького Кобленца. Такі переміщення були спричинені не стільки бажанням відпочити, скільки необхідністю лікуватися, тому що Жорж де Бьєвр захворів на віспу. Перемогти хворобу йому не вдалось і дорогою він помер у маленькому баварському містечку Трісдорф. Як католик похований на цвинтарі Святого Якова в Орнбау.
Творчість ред.
Одного разу, будучи представленим королю Людовику XV, він виголосив такий каламбур:
маркіз: «Donnez moi un sujet, Sire» — запропонуйте сюжет, сір;
король: «Faites en un sur moi» — віршуйте про мене;
маркіз: «Sire, le roi n'est pas un sujet» — сір, король це не сюжет[2].
Цей каламбур став настільки відомим, що увійшов до французьких підручників з мови, а пізніше через неминущу популярність навіть втратив авторство. Саме завдяки обдаруванню маркіза де Бьєвра жанр каламбуру став модним і шанованим у світських колах. Однак Жорж де Бьєвр пробував сили і у великих за формою літературних творах. Ще замолоду він спробував себе як драматичний письменник, створивши трагедію «Верцінгеторікс» (Vercingetorix, 1770). Пізніше написав віршовані комедії «Спокусник» (Le Séducteur, 1783) і «Репутації» (Les reputations, 1788). Втім, остання не стала відомою. Жорж де Бьєвр самотужки видав збірку власних каламбурів у «Almanach en calembours» (1771). Після його смерті Альберік Девіль у Парижі видав аналогічну збірку під назвою «Бьєвріана, або Каламбури маркіза де Бьєвра» (Biévriana, ou Jeux de mots de M. de Bièvre, 1800)[2].
Німецький романіст Вільгельм Пюльц написав біографічний твір про маркіза де Бьєвра «Das Grabmal in Franken» (1958).
Твори ред.
Джерела ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д е Биевр / Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.(рос.)