Жо́рж Мельє́с (фр. Maries-Georges-Jean Méliès; 8 грудня 1861 — 21 січня 1938) — французький підприємець, режисер, один з засновників світового кінематографа.

Жорж Мельєс
Georges Méliès
Зображення
Зображення
Ім'я при народженні Марі-Жорж-Жан Мельєс
Дата народження 8 грудня 1861(1861-12-08)
Місце народження Париж, Франція
Дата смерті 21 січня 1938(1938-01-21) (76 років)
Місце смерті Париж, Франція
Поховання Пер-Лашез і Grave of Georges Mélièsd
Громадянство Франція Франція
Alma mater ліцей Людовика Великого (1880) і Lycée Michelet, Vanvesd
Професія кінопродюсер, кінорежисер, сценарист, актор
Кар'єра 1895—1914
Нагороди
IMDb ID 0617588
melies.eu
CMNS: Жорж Мельєс у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився в Парижі в сім'ї промисловця, мав старшого брата — Гастона. Будучи забезпеченою людиною, Мельєс присвятив багато часу своїм захопленням, серед яких чільне місце займали театр та мистецтво сценічної ілюзії. Як ілюзіоніст він виступав у театрі «Робер-Уден», яким володів. У 1895 році він опинився на одному з перших кіносеансів братів Люм'єр й відразу ж став палким прихильником кінематографу. Не зумівши придбати в Люм'єрів сконструйовану ними камеру-проектор (він пропонував великі гроші, але Люм'єри відмовили, оскільки намагалися зберегти монополію на нову розвагу, вважаючи, що вона досить швидко вийде з моди й треба користатись цим по повній), Мельєс знайшов можливість придбати аналогічний апарат англійського виробництва й почав активно експериментувати.

Вже в 1896 році він знайшов спосіб створення перших спецефектів, заснованих на стоп-кадрі, покадровій зйомці, подвійній та багатократній експозиції, пришвидшеній та уповільненій протяжності плівки, каширування та інших засобах.

У 1897 році Мельєс заснував власну студію «Стар фільм» (фр. Star Film) в своєму маєтку в Монтрей й почав активне виробництво короткометражних кінофільмів. Також знімав «псевдохроніку» — постановочні сюжети, які відтворювали реальні події. Наприклад, відомо про зняті ним короткометражки «Справа Дрейфуса», «Коронація Едуарда VII» (Le couronnement du roi Édouard VII, 1902) та інші. Для деяких з них, як для «Виверження вулкана на Мартиніці» (Éruption volcanique à la Martinique, 1902), Мельєс також використовував спецефекти.

З 1896 по 1913 роки Мельєс зняв понад 500 фільмів тривалістю від однієї до 40 хвилин (різні джерела вказують від 517 до 666 фільмів), з яких збереглося близько 200. Найвідомішою його роботою є відома комедія «Подорож на Місяць» (1902) — перший в історії кінематографа науково-фантастичний фільм.

Мельєс намагався заробляти, продаючи кінотеатрам копії своїх фільмів, але найпотужніший ринок — американський — виявився для нього закритим, оскільки Томас Едісон вважав себе володарем всіх американських патентних прав на кінотехнології й вважав, що має право копіювати й продавати для показу будь-який зроблений без його санкції фільм, в тому числі й фільми Мельєса. В результаті Мельєс не отримав практично нічого за показ своїх фільмів в США й у 1914 році змушений був продати студію. Негативи своїх фільмів він у нападі люті спалив.

До 1909 року Мельєс мусив відмовитися від своєї самостійності й почав працювати для фірми «Брати Пате».

1925 року він одружився з Жанна д'Альсі.

Мельє тривалий час працював продавцем іграшок на Монпарнасі. Про його внесок у розвиток кінематографу ніхто не згадував до 1932 року, коли Кінематографічне товариство прийняло його, повністю розореного, до замку Орлі, де він й прожив залишок життя.

Я народився з душею артиста, обдарованого спритністю рук, метким розумом й вродженим акторським талантом. Я був одночасно й розумовим й фізичним робітником.

— Жорж Мельес[1]

Жорж Мельєс був нагороджений орденом Почесного легіону.

Помер в пансіоні для літніх акторів у Парижі. Похований на цвинтарі Пер-Лашез.

Біографію Жоржа Мельєса покладено в основу знятого 2011 року фільму «Хранитель часу». Роль самого Мельєса виконав Бен Кінґслі.

 
Сцена, в якій космічний корабель потрапляє в око Місяця, стане одним з найбільш знакових образів у історії кінематографа.

Творчий спадок ред.

Достовірно встановити кількість фільмів, знятих Жоржем Мельєсом, неможливо. Історики кіно називають різні цифри: так, Моріс Бессп, Жозеф-Марія Ло Дюк та Марсель Лапьєр називають цифру 4000, а Шарль Форд та Рене Жанн говорять про 1000 фільмів.

Жорж Садуль пояснює такі розбіжності в цифрах тим, що в каталозі своїх фільмів Мельєс давав окремий номер кожному відрізку плівки довжиною 20 метрів незалежно від того, чи є цей відрізок самостійним фільмом, чи ж лише його частиною.

Режисерський почерк ред.

Багато фільмів Мельєса знято як театральні постановки зі спецефектами. Мельєс сам писав сценарії, розробляв декорації й ставив мізансцени. Для його кінопостановок характерними є мінімальна «глибина кадру» (все дійство розвертається на сцені) й нерухома камера.

Вміло застосований трюк, за допомогою якого можна зробити видимими надприродні, уявні, нереальні явища, дозволяє створювати в істинному розумінні цього слова художні видовища, які дають величезну насолоду тим, хто може зрозуміти, що всі мистецтва об'єднуються для створення цих видовищ.

Фільмографія ред.

Примітки ред.

  1. Bessy, Maurice et Lo Due a, Georges Melies, Mage, Paris, 1945.

Джерела ред.

  1. Жан-Лу Пассек. Словарь французского кино. — Минск: Пропилеи, 1998. — ISBN 985-6329-11-6
  2. Жорж Садуль. Всеобщая история кино. — Москва: Искусство, 1958. — Т. 1.
  3. Сергей Комаров. Немое кино // История зарубежного кино. — Москва: Искусство, 1965. — Т. 1. — 416 с.
  4. Bessy, Maurice et Lo Due a, Georges Melies, Mage, Paris, 1945.
  5. Ежи Теплиц. История киноискусства 1895—1928. Изд-во «Прогресс»., М., 1967.
  6. М. Lapierre, «Antologie du cinema», Paris, 1946