Вікіпедія

Жити заради кохання (фільм, 1975)

італійський фільм 1975 року

«Жити заради кохання» (італ. Conviene far bene l'amore; інші назви «Секс–машина», «Любов і енергія») ― фільм 1975 року, режисером та автором сценарію є Паскуале Феста Кампаніле, фільм знятий за мотивами його однойменного роману.[3] Це еротична комедія з елементами наукової фантастики, що завдячує теоріям Вільгельма Райха (автора «Функції оргазму»).

Жити заради кохання
італ. Conviene far bene l'amore
Жанр науково-фантастичний фільм[1], кінокомедія[1] і еротичний фільм
Режисер Паскуале Феста Кампаніле
Продюсер Сільвіо Клементелліd
Сценарист Ottavio Jemmad і Паскуале Феста Кампаніле
У головних
ролях		 Джіджі Проєтті, Агостіна Беллі, Елеонора Джорджі, Крістіан Де Сікаd, Mario Scacciad, Адріана Асті, Quinto Parmeggianid, Gino Perniced, Mario Pisud, Monica Strebeld, Franco Angrisanod, Roberto Antonellid, Armando Bandinid, Pupo De Lucad, Oreste Lionellod, Vincenzo Maggiod, Mario Maranzanad, Loredana Martinezd, Aldo Reggianid, Aldo Rendined, Enzo Robuttid, Pietro Tordid, Джон Карлсенd, gennaro beneduced[2] і Salvatore Puntillod[2]
Оператор Франко Ді Джакомо
Композитор Fred Bongustod
Монтаж Серхіо Монтанарі
Художник Еціо Альтьєріd
Костюмер Еціо Альтьєрі
Кінокомпанія Clesi Cinematograficad
Дистриб'ютор Titanus[d]
Тривалість 106 хв.
Мова італійська
Країна  Італія
Рік 1975
IMDb ID 0072819
Рейтинг IMDb: 6.0/10 stars
CMNS: Жити заради кохання у Вікісховищі

Фільм виходить в епоху, коли міф про невичерпність джерел енергії розвіюється, в контексті енергетичної кризи початку сімдесятих років та застосування так званої економії, а точніше обмежувальних заходів щодо споживання палива, які застосовувалися в Італії з грудня 1973 року до червня 1974 року.

Сюжет ред.

Найближчим часом, у світі, позбавленому енергетичних ресурсів і повернувшись до доіндустріальної ери ― кінь та велосипед як єдиний засіб пересування, газ ― єдине джерело освітлення ― ексцентричний вчений Енріко Нобілі розробляє пристрій, який виробляє електрику від статевого акту. Енріко випробовує пристрій у палатах римської поліклініки.

Гарний юний Даніеле та грудаста Франческа випадково госпіталізовані в одну кімнату, переживши нещасні випадки, спричинені самим Нобілі. Після того, як між ними з'являється пристрасть, експеримент стає успішним, і стародавні лампочки випромінюють світло через десятиліття застою.

Для того, щоб повторити експеримент, для підтвердження теорії, слідує захоплююча спроба возз'єднати знову Даніеля та Франческу, оскільки молода помічниця П'єра не має пристрасті, достатньої для розвитку енергії.

Пізніше винахід вкрали, але дослідник має задоволення побачити світ, повернений у славу ХХ століття, незважаючи на нову форму експлуатації, яка позбавить людей останнього задоволення, а саме — сексуального.

Галерея ред.

  •  
    Актори Крістіан Де Сіка (зліва) та Елеонора Джорджі (праворуч) у сцені, на зйомках фільму
  •  
    Лоредана Мартінес в ролі.
  •  
    Армандо Бандіні.
  •  
    Джіно Перніче.
  •  
    Квінто Пармеджані.

В ролях ред.

  • Джіджі Проєтті: Енріко Нобілі;
  • Агостіна Беллі: Франческа Ренці;
  • Елеонора Джорджі: П'єра;
  • Крістіан Де Сіка: Даніеле Вентуроллі;
  • Маріо Скачча: Альбероні;
  • Адріана Асті: Ірена Нобілі;
  • Франко Агостіні: доктор Спіна, помічник Нобілі;
  • Квінто Пармеджані: Де Ренці;
  • Джіно Перніче: доктор Бінні, помічник Нобілі;
  • Маріо Пісу: міністр;
  • Моніка Стребель: Анжела;
  • Франко Ангрісано: директор готелю;
  • Армандо Бандіні: продавець антикваріату;
  • Оресте Ліонелло: автомобіліст;
  • Енцо Маджо: професор Габріелі;
  • Маріо Маранцана: генерал;
  • Лоредана Мартінес: дружина Даніеля;
  • Сальваторе Пунтільо: професор Де Маркіс;
  • Енцо Робутті: Маттейс;
  • Джон Карлсен: начальник шпигунів.

Примітки ред.

  1. ↑ а б http://www.imdb.com/title/tt0072819/
  2. ↑ а б ČSFD — 2001.
  3. ↑ Pasquale Festa Campanile, Conviene far bene l'amore, Bompiani, Milano 1975, ISBN 8845210782.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жити_заради_кохання_(фільм,_1975)&oldid=41819505