Жданов Володимир Іванович

Володимир Іванович Жданов (нар. 16 (29) квітня 1902(19020429), Київ — 19 жовтня 1964, поблизу Белграду) — радянський воєначальник; генерал-полковник, Герой Радянського Союзу.

Володимир Іванович Жданов
Владимир Иванович Жданов
Народження	16 (29) квітня 1902(1902-04-29) Київ, Російська імперія
Смерть	19 жовтня 1964(1964-10-19) (62 роки) поблизу Белграду,  Югославія
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	КПРС
Рід військ	танкові війська
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби	1920–1921 1921–1964
Партія	КПРС
Звання	Генерал-полковник
Командування	4-й гвардійський механізований корпусd
Війни / битви	Громадянська війна в Росії Радянсько-німецька війна
Нагороди	Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «За взяття Будапешта» Медаль «За визволення Белграда» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Нагороди інших країн
Жданов Володимир Іванович у Вікісховищі

Володимир Жданов та Пеко Дапчевич в Белграді

Біографія

Народився 16 (29) квітня 1902(19020429) року в Києві. Після здобуття середньої освіти працював в Єсентуках на електростанції.

Військова служба

Громадянська війна

В 1920 році був призваний до лав РСЧА та брав участь у громадянській війні. Був демобілізований в 1921 році.

Міжвоєнний період

В 1923 році був повторно призваний до лав РСЧА. В 1926 році закінчив Київську піхотну школу, в 1932 році- курси перепідготовки командного складу, в 1940 році заочно закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе, в 1942 році — прискорений курс Військової академії Генерального штабу.

В 1941 році вступив до лав ВКП(б) .

Друга світова війна

З травня 1942 року Жданов брав участь у бойових діях.

З 19 травня 1942 року по 9 січня 1943 року служив на посаді начальника штабу 13-го танкового корпусу, який 9 січня 1943 року був перетворений в 4-й гвардійський механізований корпус. З 1 по 17 липня 1942 року тимчасово виконував обов'язки командира 13-го танкового корпусу.

З 31 березня 1944 року до 9 травня 1945 року командував 4 гвардійським механізованим корпусом. проявив організаторські здібності під час Сталінградської битви, в боях на півдні України, в другій Яссько-Кишинівській операції, брав участь у визволенні Болгарії, Югославі, Угорщини.

20-25 серпня 1944 року гвардії генерал-майор Жданов відзначився в ході Яссько-Кишинівської операції, в якій корпус, яким він командував, прорвав оборону противника ні ріці Дністер та взяв участь в оточенні Кишинівського угруповання противника, першим вийшовши на ріку Прут.

В ході Белградської операції в жовтні 1944 року 4-й гвардійський механізований корпус під командуванням Жданова воював разом з НВАЮ.

13 вересня 1944 року Жданову було присвоєне звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна та медалі «Золота зірка» (№ 3772). Того ж дня йому були присвоєне звання генерал-лейтенант танкових військ.

20 жовтня 1944 року за заслуги в боротьбі проти спільних ворогів, вклад у звільнення Белграда та інших регіонів Югославії Володимиру Івановичу Жданову було присвоєне звання Народного героя Югославії.

Післявоєнний період

В 1950 році закінчив повний курс Вищої військової академії імені К. Є. Ворошилова із золотою медаллю, після чого був призначений на посаду начальника Військової академії бронетанкових військ. З травня 1951 року — начальник штабу — заступник командувача Далекосхідного військового округу. З серпня 1953 року — помічник командувача військами Південно-Уральського військового округу. З квітня 1954 року — помічник Головнокомандувача-начальник управління бойової підготовки Центральної групи військ. З вересня 1955 року — перший заступник командувача військами Забайкальського військового округу.

В 1957 році, коли зіпсувались стосунки між Хрущовим та Тіто, а потім і між СРСР та Югославією, Жданову було запропоновано відмовитись від звання Народного героя Югославії та відіслати Орден народного героя особисто Тіто з відповідною заявою. Жданов відмовився, відповівши Хрущову, що навіть Сталін в 1949 році не вимагав від нього такого вчинку. Після цього конфлікту Жданов був відправлений на посаду заступника командувача Забайкальського військового округу, відповідального за спортивну підготовку особового складу. В період правління Хрущова його ім'я було викреслене зі всіх військових довідників, енциклопедій та військово-історичних публікацій.

Тільки після того, як восени 1964 року Хрущов був усунутий з посади, Володимир Іванович Жданов повернувся в Москву. Йому було присвоєне звання генерал-полковника, а через чотири дні він як радник міністра оборони разом із начальником Генерального штабу маршалом С. С. Бірюзовим був скерований радянським урядом в Югославію на святкування 20-річного ювілею визволення Белграда. В умовах поганої видимості літак Іл-18 врізався в гору Авала за 20 км від Белграда. Всі пасажири літака та члени екіпажу загинули.

Похований на Новодівочому цвинтарі, Москва.

Нагороди

• Герой Радянського Союзу (13 вересня 1944року);
• Народний герой Югославії (20 жовтня 1944 року);
• Орден Леніна (двічі);
• Орден Червоного Прапора (тричі);
• Орден Суворова 1-го ступеня:
• Орден Суворова 2-го ступеня (двічі);
• Орден Кутузова 2-го ступеня;
• Орден Червоної Зірки;
• Медалі.

Джерела

• Боевые звёзды киевлян. — Киев: Политиздат Украины, 1983.
• Народни хероји Југославије, «Партизанска књига» Љубљана, «Народна књига» Београд, «Побједа Титоград», 1982. година