Жан Ніколя (місіонер)
Жан Ніколя́, чернецьке ім'я Жюдикаель (фр. Jean Judicael Nicolas, 2 листопада 1901, Морле — 13 лютого 1984, Бордо) — французький католицький священник, член Ордену ассумпціоністов, у 1945—1954 — політв'язень у СССР.
| Жан Ніколя Jean Nicolas | |
| Діяльність: | католицький священник, священник, місіонер |
|---|---|
| Національність: |  Франція
|
| Народження: | 2 листопада 1901 Морле, Франція Франція
|
| Смерть: | 13 лютого 1984 (82 роки) Бордо, Франція Франція
|
| Священство: | священик |
Життєпис ред.
Народився у бретонському місті Морле. У 18-річному візі вступив у Бельгії до новіціату ордену ассумпціоністів, прийнявши чернецьке ім'я Жюдікаель[4]. У 1921—1923 роках служив в армії. У 1926 році склав довічні чернецькі обітниці, після чого вивчав богослов'я у Лювенському католицькому університеті[5]. 20 квітня 1930 рукопокладений у священники[4].
Після рукопокладення був направлений до Румунії. Після того як в Одесі посіла румунська адміністрація у 1942 році був направлений для служіння до одеської церкви Святого апостола Петра, яка історично належала французькій общині міста. З 1943 року здійснював там регулярні богослужіння разом із священиком П'єтро Леоні. Після захоплення Одеси у 1944 році сталінськими військами, від окупаційної влади отримав офіційну реєстрацію і дозвіл продовжувати служби, однак через рік у квітні 1945 року був разом з П'єтро Леоні арештований[5]. У совєцьких документах проходив як «Ніколя Жан Мавритьєвич»[6].
У вересні 1945 року Жану Ніколя було висунуте звинувачення, у якому говорилося: «Будучи вороже налаштованим проти совєцької влади, серед населення міста Одеси вів антисовєцьку агітацію, висловлювався про необхідність зміни існуючого ладу в СССР. У травні 1945 року при зустрічі з офіцерами французької армії і секретарем французького посольства у Москві інформував їх про положення у місті Одесі»[6]. За два місяці був засуджений до 8 років таборів.
Спочатку утримувався у Бутирській в'язниці, потім переведений до Карлагу. З 1949 року утримувався у Воркутинському таборі, де спочатку працював на шахті, однак після того, як адміністрація звернула увагу на хист до малювання, перевела на місце декоратора-оформлювача[4]. У 1953 році звільнений і висланий спочатку до Потьми, потім у Сиктивкар. У 1954 році звільнений і отримав дозвіл виїхати до Франції[6].
Служив і викладав у католицьких школах низки міст Франції. Створив низку ікон та мозаїк, прикрашав резиденцію генерального настоятеля ассумпціонистів у Римі[5]. Помер у 1984 році.
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Fichier des personnes décédées
- ↑ свідоцтво про народження
- ↑ а б в Judicael (Jean) NICOLAS — 1901—1984. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 17 березня 2019.
- ↑ а б в «Николя» //Католическая энциклопедия. Т.3. М.:2007. Ст. 875—876
- ↑ а б в Одесский мартиролог. С. 2; Осипова И. 1996. С. 187; Покаяние. С. 352—354; Следственное дело № 7884 // Архів ЦДАОО України. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 17 березня 2019.
Література ред.
- «Николя» // Католическая энциклопедия. Т.3. М.:2007. Ст. 875—876.
- В. Колупаев. Католические священники Буковины и Транснистрии в период Второй мировой войны // Analecta catholica. Vol VII—VIII, 2011—2012. Chişinău: Episcopia romano-catolică de Chişinău, 2013. pp. 271—294.
Посилання ред.
- Ніколя о. Жан // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1143-1144. — 1000 екз.
- Judicael (Jean) NICOLAS — 1901—1984 [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Одесский мартиролог. С. 2; Осипова И. 1996. С. 187; Покаяние. С. 352—354; Следственное дело № 7884 // Архив ЦГАОО Украины [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]