Жан-Батист Луве де Кувре
| Жан-Батист Луве де Кувре | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Jean-Baptiste Louvet de Couvray | ||||
 | ||||
| Псевдонім | Auteur de Faublas[1] | |||
| Народився |
12 червня 1760 Париж | |||
| Помер |
25 серпня 1797 (37 років) Париж ·туберкульоз | |||
| Громадянство | Франція | |||
| Діяльність | прозаїк | |||
| Мова творів | французька | |||
| Членство | Рада П'ятисот | |||
| Автограф |
 | |||
|
| ||||
 Жан-Батист Луве де Кувре у Вікісховищі | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Жан-Батист Луве де Кувре (фр. Jean-Baptiste Louvet de Couvray или de Couvrai; нар. 12 червня 1760 року, Париж — пом. 25 серпня 1797 року, Париж) — французький письменник, видатний діяч епохи французької революції.
Біографія ред.
Луве де Кувре походив з дворянського роду, що увійшов до складу буржуазії і був сином паперового фабриканта.
Під час Революції Луве де Кувре захищав інтереси жирондистів. Він видавав газету «La Sentinelle» («Вартовий»), випускав брошури та листівки, боровся з роялістами та якобінцями.
Був обраний в члени Національного конвенту від департаменту Луаріе. Під час процесу Людовика XVI голосував за страту короля за умови затвердження вироку на всенародному голосуванні.
Під час якобінської диктатури Луве де Кувре переховувався в провінції, в Сент-Емільйоні поблизу Бордо, у складі групи видатних жирондистів на чолі з колишнім президентом Конвенту Жеромом Петіоном. За місяць до дев'ятого термідора вони покинули притулок, відчуваючи, що вже не перебувають у безпеці; Луве вважав за краще відправитися до Парижу, і, незважаючи на надзвичайну ризикованість цього задуму, він виявився єдиним з сент-емільйонської групи, якому вдалося вижити (з інших п'ятьох троє потрапили на гільйотину, а двоє, в тому числі Петіон, покінчили з собою в лісі). Після падіння влади Робесп'єра він знову висунувся на перший план. Але, початок реакції відновив нові переслідування. Французька директорія призначила його в консульство в Палермо, однак передчасна смерть зашкодила йому вступити на посаду.
Творчість ред.
Луве найбільш прославився як автор роману «Любовні пригоди шевальє де Фобласа» (фр. Les amours du chevalier de Faublas), друкувався частинами в 1787—1790). Роман було написано ним у ранній молодості. Величезний успіх роману стався через його еротичну фабулу, сміливі факти та епізоди. Прототипом головної героїні була кохана Луве, з якою він згодом одружився. Другий його роман, «Емілія де Вармон», пропагує дозвіл розлучення шлюбу і священиків.
Бібліографія ред.
- Любовні пригоди кавалера Фоблаза, вид. журн. «Вісник іноземної літератури», СПБ, 1902; Les amours du chevalier de Faublas, P., 1787—1790 (і ряд ін. видань); Mémoires de J. B. Louvet, 2 vv., 1822.
- Chasles P. E., Considérations sur la vie et les ouvrages de Louvet, P., 1822; Rivers J., Louvet: Revolutionist and Romancewriter, 1910.
- Любовні пригоди шевальє де Фобласа. М.: Ладомир. Наука. Серія Літературні пам'ятники. 2014.
Примітки ред.
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Посилання ред.
- Луве де Куврэ, Жан-Батист // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)