Жале Інан
Жале Інан (тур. Jale İnan; 1 лютого 1914, Стамбул — 26 лютого 2001, Стамбул) — перша турецька жінка-археолог, професорка класичної археології Стамбульського університету.
| Жале Інан | |
|---|---|
| тур. Jale İnan | |
 Погруддя Жале Інан у парку в місті Кушадаси | |
| Ім'я при народженні | тур. Jale Oğan |
| Народилася |
1 лютого 1914[1][2] Стамбул, Османська імперія[1] |
| Померла |
26 лютого 2001[1] (87 років) Стамбул, Туреччина |
| Поховання | Цвинтар Зінджирлікую |
| Країна |
 Туреччина |
| Діяльність | archaeological monument keeper, класичний археолог, викладачка університету, археолог |
| Галузь | археологія і класична археологіяd[3] |
| Alma mater | Erenköy Girls High Schoold, Університет Фрідріха-Вільгельма[d] (березень 1943) і Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана |
| Науковий ступінь | докторський ступінь (березень 1943) |
| Науковий керівник | Гергарт Роденвальдт |
| Вчителі | Гергарт Роденвальдт |
| Знання мов | німецька[3], англійська[3], латина, давньогрецька і турецька[2][3] |
| Заклад | Стамбульський університет |
| Роки активності | з 1943 |
| Посада | ординарний професорd |
| Батько | Aziz Oğand |
| У шлюбі з | Mustafa İnand |
Біографія ред.
Жале Інан народилася 1 лютого 1914 року в родині директора археологічного музею Азіза Огана. Дочка вирішила піти стопами батька і теж стати археологом. У 1934 році Жале Інан закінчила середню школу для дівчаток і вступила до університету, де спочатку вивчала медицину, оскільки тоді в Туреччині не було археологічних кафедр. У 1935 році отримала стипендію, яка дозволила їй поїхати до Берліна навчатися в Німецькому археологічному інституті. Жале вивчала класичну археологію також і в Мюнхені, де в березні 1943 року захистила докторську дисертацію на тему «Kunstgeschichtliche Untersuchung der Opferhandlung auf römischen Münzen», під керівництвом професора Герхарда Роденвальда. У тому ж 1943 році вона повернулася назад до Туреччини, де почала працювати асистентом кафедри давньої історії і нумізматики Стамбульського університету.
У 1944 році вийшла заміж за цивільного інженера Мустафу Інана, в подальшому — професора Технічної школи в Стамбулі.
У 1947 році Жале Інан стала асистенткою Арифа Мюфіда Манселя, першого турецького професора класичної археології. Разом з ним брала участь у розкопках.
У 1953 році пройшла процедуру габілітації й у 1963 році отримала звання професора. У 1975 році вона змінила Манселя на посаді завідувача кафедрою і продовжувала керувати нею до 1983 року. Була членом Німецького та Австрійського археологічних інститутів. Її польові дослідження в Перге та Сіде стали основоположними для розвитку археології та охорони пам'ятників історії та культури в Туреччині.
На згадку про Жале Інан Музей жінки міста Анталія щорічно вручає премію «Жінка року»[4].
Праці ред.
- Roman and early Byzantine portrait sculpture in Asia Minor . London 1966. (співавтор)
- Roman sculpture in Side. Ankara 1975, (Researches in the region of Antalya; 8).
- Römische und frühbyzantinische Porträtplastik aus der Türkei. Neue Funde . Mainz 1979, ISBN 3-8053-0391-2 . (співавтор)
- Toroslar'da bir antik kent: Lyrbe? Seleukeia? = Eine antike Stadt im Tauros-Gebirge . Ankara 1998. (Kazi monografileri dizisi; 5). ISBN 975-7538-93-0 .
- Perge'nin Roma Devri Heykeltraşlığı, Band 1: Istanbul 2000, ISBN 975-6899-50-6, Band 2: Istanbul 2003 ISBN 975-6899-87-5 .
Література ред.
- N. Basgelen, M. Lugal (Hrsg.): Festschrift für Jale İnan. Istanbul 1989, ISBN 975-7538-06-X .
- Wolfgang Radt: Jale Inan. in: Gnomon 74, 2002 S. 285—288.
- Angelika Dierichs: Ein Leben für die Archäologie. Jale Inan, die erste türkische Archäologin. in: Antike Welt 36,2 (2005) S. 42-44.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #11903896X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ Virtual Women's Museum Antalya, Turkey awards «Woman of the year» prize. Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 13 березня 2020.