Жак Ібер

Жак Ібер
Jacques Ibert
	Зображення
Основна інформація
Повне ім'я	фр. Jacques François Antoine Marie Ibert
Дата народження	15 серпня 1890
Місце народження	Париж
Дата смерті	5 лютого 1962 (71 рік)
Місце смерті	Париж
Поховання	Цвинтар Пассі
Громадянство	Франція
Професія	композитор
Освіта	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Вчителі	Надія Буланже, Emile Pessardd, Андре Жедальж і Paul Vidald
Жанри	опера
Заклад	Q3458203?
Нагороди	Римська премія (1919)
jacquesibert.fr
	Файли у Вікісховищі

Жак Ібе́р (повне ім'я Жак Франсуа Антуан Ібер, фр. Jacques François Antoine Ibert; 15 серпня 1890, Париж — 5 лютого 1962, Париж) — французький композитор.

Біографія ред.

Ібер народився в сім'ї торгового агента Антуана Іберії і Маргарити Лартіго, троюрідної сестри Мануеля де Фальї. Після закінчення школи влаштувався на роботу завідувача складом, щоб допомогти батькові, справи якого в той час йшли не дуже успішно. В 1910 році, за порадою Мануеля де Фальї, Ібер подав заяву в Паризьку консерваторію і був прийнятий у неї як «слухач», а через рік — на повноцінне навчання в класи контрапункту Андре Жедальжа, гармонії — Еміля Пессара, композиції і оркестровки — Поля Відаля. Серед його однокурсників були майбутні відомі композитори Артур Онеггер та Даріюс Мійо. Ібер заробляв на життя, даючи приватні уроки, граючи на фортепіано в кінотеатрах Монмартра і пишучи естрадні пісні і танці (деякі з яких були опубліковані під псевдонімом Вільям Берті).

З початком Першої світової війни Ібер пішов на фронт санітаром. В 1916 у він захворів тифом і змушений був повернутися в тил. На короткий час він примикає до створеної Еріком Саті групи композиторів «Нові молоді» і бере участь у кількох концертах разом з Жоржем Оріком, Луї Дюре та Артуром Онеггером. Рік по тому Ібер пішов на службу у флот, де незабаром отримав звання офіцера і кілька років служить в Дюнкерку. У жовтні 1919 році Ібер здобув Римську премію за кантату «Поет і фея», що дозволило йому три роки жити в Римі. У тому ж році Ібер одружився з Розетт Вебер, дочкою художника Жана Вебера. У лютому 1920 року подружжя переїхало в Рим, де композитор склав перший великий твір для оркестру — «Баладу Редінгської тюрми» за однойменною поемою Оскара Вайльда. До римського періоду творчості відносяться опера «Персей і Андромеда», сюїти «Історії» для фортепіано і «Морські порти» для оркестру. Тільки постійні переїзди і збіг обставин привів до того, що в 1920 році музичний критик Анрі Колле, «перераховуючи» молодих композиторів, не включив Жака Іберо в знамениту і широко розрекламовану групу «Шести».

У 1923 році композитор повертається в Париж, де веде активну композиторську діяльність, а також викладає в Універсальній школі оркестровку. Через три роки Ібер купив у Нормандії будинок XVI століття, де проводить по кілька місяців на рік, бажаючи втекти від міської суєти. Згодом в цьому будинку він створив свої найвідоміші твори: Дивертисмент для оркестру, оперу «Король Івето», балет «Мандрівний лицар» та інші.

Сцена з опери Жака Іберо «Анжеліка»(Париж, 1927 рік)

1927 відзначений появою опери «Анжеліка», що була поставлена в Парижі і принесла її автору світову популярність. У наступні роки Ібер багато працює над музикою до театральних постановок і кінофільмів, серед яких виділяється «Дон Кіхот» (1932) з Федором Шаляпіним у головній ролі. Композитор створює також ряд оркестрових творів, зокрема «Морську симфонію», яка, згідно з його заповітом, не повинна була виконуватися до його смерті.

У 1937 році Ібер був призначений директором Французької академії в Римі (вперше з 1666 року на цю посаду був призначений музикант). Знову звертається до спільної роботи з Онеггером: оперета «Малютка кардиналом», поставлена в Парижі, мала великий успіх.

З початку Другої світової війни Ібер служив на посаді Морського аташе при французькому посольстві в Римі. 10 червня Італія вступила у війну, і на наступний день Ібер разом з родиною на дипломатичному поїзді відбув з Риму.

У серпні 1940 року Ібер був відправлений у відставку, спеціальним указом уряду Віші його ім'я було викреслено зі списку морських офіцерів, а твори заборонені до виконання. Протягом наступних чотирьох років Ібер жив на напівлегальному становищі, продовжуючи складати (в 1942 році він закінчив розпочатий за п'ять років до того Струнний квартет). У жовтні 1942 року Іберо вдалося перебратися в Швейцарію, де у нього почалися серйозні проблеми зі здоров'ям (сепсис).

Після звільнення Парижа в серпні 1944 року Ібер повернувся до Франції. З 1945 по 1947 роки композитор знову очолював Французьку Академію в Римі. Ібер знову пише музику до театральних постановок і кінофільмів, балетів, диригує власними творами.

З 1950-х років через проблеми з серцево-судинною системою припинив концертні виступи і викладацьку діяльність. В 1960 році композитор переїхав з Рима в Париж. Помер 5 лютого 1962 від інфаркту. Останні роки життя він працював над Другою симфонією, яка залишилася незакінченою. Композитор похований на кладовищі Пассі.

Основні твори Ібера ред.

Опери ред.

«Анжеліка» (1926)
«Всього не передбачиш» (1928)
«Король Івето» (1928)
«Мандрівний лицар» (1935)
«Орлятко» (1936, спільно з Артуром Онеггером)

Оперети ред.

«Малютка кардиналь» (спільно з Артуром Онеггером)
«Гонзага» (1930)

Балети ред.

«Зустрічі» (1921)
«Діана Пуатьє» (1935)

Симфонічні твори ред.

«Балада Редінгської тюрми» (1920)
«Морські порти» (1922)
«Феєрія» (1924)
«Морська симфонія» (1931)
Сарабанда (1935)
Капричіо (1936)
Святкова увертюра (1940)
«Луїзвільський концерт» (1953)
«Бостоніана» ^[1] (1955)
Вакханалія (1956)

Концерти ред.

Концерт для віолончелі і духових (1925)
Концерт для флейти з оркестром (посв. Марселю Муаз; 1932)
Камерне концертино для саксофона і 11 інструментів (1935)
Концертна симфонія для гобоя і струнного оркестру (1949)

Камерні твори ред.

Дві п'єси для духового квартету (1921)
Арія (транскрипція для різних складів; 1930)
Три коротких п'єси для духового квінтету (1935)
Струнний квартет (1937—1942)
Тріо для скрипки, віолончелі та арфи (1946)

Твори для фортепіано ред.

«Історії», 10 п'єс (1921)
Токката на ім'я Альбера Русселя (1929)

Твори для струнних інструментів ред.

«Гра», сонатина для скрипки і фортепіано (1925)
«Капрілена» для скрипки соло (1950)
Етюд-каприс пам'яті Шопена для віолончелі соло (1949)
Шість п'єс для арфи (1917)
Аріетта для гітари (1935)

Твори для духових інструментів ред.

П'єса для флейти соло (1936)
Експромт для труби і фортепіано (1950)

Пісні на вірші різних авторів

Музика до 28 кінофільмів

Примітки ред.

↑ Перша частина незакінченої Другої симфонії, вперше виконана в 1963 році

Література ред.

"Jacques Ibert" (Жак Ібе́р) in Sax, Mule & Co, Jean-Pierre Thiollet, H & D, 2004, 135. ISBN 2-914266-03-0

Посилання ред.

Жак Ибер на сайті AllMusic(англ.)

[1] Перша частина незакінченої Другої симфонії, вперше виконана в 1963 році

[1]