Жаврид Павло Якович

Павло Жаврид (біл. Павал Жаўрыд, нар. 1 червня 1889 року  — пом. 1939 рік) — діяч білоруського національного руху та антирадянського військового опору.

Жаврид Павло Якович
біл. Павел Якаўлевіч Жаўрыд
Народився	13 червня 1889(1889-06-13) Ciacieraŭkad, Слуцький повіт, Мінська губернія, Російська імперія
Помер	11 травня 1939(1939-05-11) (49 років) Ємва, Усть-Вимський район, Республіка Комі, РРФСР, СРСР
Країна	Російська імперія  Російська СФРР  Білоруська Народна Республіка  Серединна Литва  Білоруська РСР
Діяльність	журналіст, політик, редактор, військовослужбовець
Alma mater	Слуцька гімназія, Юридичний факультет Вільнюського університетуd і Віленське військове училищеd
Знання мов	білоруська
Заклад	Marjina Horka Agrarian Technical Colleged, Q77247511?, Інститут білоруської культури і Звязда
Учасник	Перша світова війна і Слуцьке повстання
Членство	Belarusian National Committeed, Білоруська Рада Случчини і Білоруський національний комітет
Партія	Білоруська партія соціалістів-революціонерів
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився в селі Тетерівка Слуцького повіту, закінчив місцеву чоловічу гімназію та юридичний факультет Варшавського університету. 1916 року мобілізували у російську армію, служив у Туркестані та на Румунському фронті Першої світової війни. Після Лютневої революції був головою полкового комітету, делегатом Першого Всебілоруського з'їзду в грудні 1917 року.

Після повернення додому в Слуцьк працював юристом, брав активну участь у місцевому білоруському національному русі, був членом Білоруської партії соціалістів-революціонерів. 1920 року керівництво БНР призначило офіційним представником білоруської влади в регіоні. В кінці 1920 року був одним з керівників збройного антибільшовицького опору (дивись Слуцьке повстання), зумів близько місяця стримувати наступ переважаючих сил Червоної армії.

Після поразки повстання втік до Вільнюса, потім 1926 року повернувся в БРСР, де працював у різних установах, у тому числі Інбілкульті та редакції газети «Звязда».

Заарештовано 1930 року у справі про так званий «Союз Визволення Білорусі», засуджений до трьох років концентраційних таборів. 1937 року заарештовано повторно, помер від хвороб 1939 року в Комі АРСР. Посмертно реабілітований 1988 року.