Вікіпедія

Ефект Моцарта

Ефект Моцарта базується на теорії, згідно з якою прослуховування музики Моцарта може тимчасово підвищити бали в одній частині тесту IQ. Науково-популярні версії теорії стверджують, що «слухання Моцарта робить людину розумнішою» та раннє дитяче вживання класичної музики сприятливо впливає на розумовий розвиток[1].

Оригінальне дослідження 1993 року повідомляє про короткочасне (тривалістю близько 15 хвилин) покращення виконання певних видів розумових завдань (просторове мислення),[2][3] таких як складання паперу та вирішення лабіринтів.[4] Результати були дуже перебільшені пресою і були подані під заголовком: «Моцарт робить тебе розумним»[1]що, як стверджувалося, стосується, зокрема, дітей (оригінальне дослідження включало 36 студентів коледжів). Ці претензії призвели до комерційної гонитви батьків за компакт-дисками із музикою Моцарта,[5] штат Джорджія навіть запропонував бюджет, щоб забезпечити кожну дитину компакт-диском із класичною музикою.

Метааналіз досліджень, який відтворив оригінальне дослідження, показав, що є мало доказів того, що слухання Моцарта має якийсь особливий вплив на просторове мислення.[5] Автор оригінального дослідження наголосив, що слухання Моцарта не впливає на загальний інтелект.[4]

Раушер та співавт. Дослідження 1993 року ред.

Френсіс Раушер, Гордон Шоу та Кетрін Кі (1993) досліджували вплив слухання музики Моцарта на просторове мислення, і результати були опубліковані в Nature. Вони дали учасникам дослідження один із трьох стандартних тестів абстрактного просторового мислення після того, як вони випробували кожну з трьох умов прослуховування: Соната для двох фортеп'яно ре мажор, К. 448 Моцарта, словесні інструкції щодо релаксації та тиша. Вони виявили тимчасове вдосконалення просторових міркувань, виміряне за допомогою підзавдання просторових міркувань тесту IQ Стенфорда-Біне. Раушер та співавт. показати, що посилюючий ефект від музичного стану є лише тимчасовим: жоден студент не мав ефектів, що продовжувались після 15-хвилинного періоду, протягом якого вони проходили тестування. Дослідження не робить жодних тверджень про збільшення IQ загалом (оскільки IQ ніколи не вимірювали).[2]

Інше використання музики Моцарта ред.

Хоч очевидно, що музика Моцарта не підвищує IQ, вивчення ефектів музики зачепило такі різноманітні площини як, наприклад, дослідження на тваринах, що свідчать про те, що навіть внаслідок внутрішньоутробного впливу в щурів покращується їх здатність до проходження лабіринту.[6] Оригінальна заява продовжує впливати на суспільне життя. Наприклад, німецька очисна споруда відтворює музику Моцарта, щоб швидше розщепити відходи, повідомляє британський Guardian. Антон Стуцькі, головний оператор заводу Treuenbrietzen, сказав: «Ми вважаємо, що секрет у вібраціях музики, які проникають у все — включаючи воду, стічні води та клітини».[7]

Альфред А. Томатіс ред.

Термін «ефект Моцарта» використовував французький дослідник Альфред А. Томатіс у своїй книзі 1991 року «Pourquoi Mozart?» (Чому Моцарт?)[8] де він використовував музику Моцарта в своїх намаганнях «перекваліфікувати» слух, і вважав, що прослуховування музики, представленої на різних частотах, допомагає вуху, а також сприяє розвитку мозку,[9] але його метод безпосередньо не пов'язаний із твердженнями, що слухання Моцарта підвищує інтелект.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б 'Mozart Effect' Was Just What We Wanted To Hear. NPR.org (англ.). Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 29 листопада 2020.
  2. ↑ а б Rauscher, Frances H.; Shaw, Gordon L.; Ky, Catherine N. (1993). Music and spatial task performance. Nature. 365 (6447): 611. doi:10.1038/365611a0. PMID 8413624. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 3 грудня 2020.
  3. ↑ William Pryse-Phillips (2003). Companion to Clinical Neurology. Oxford University Press. ISBN 0-19-515938-1., p. 611 defines the term as «Slight and transient improvement in spational[sic] reasoning skills detected in normal subjects as a result of exposure to the music of Mozart, specifically his sonata for two pianos (K448).»
  4. ↑ а б Jenkins, J S (April 2001). The Mozart Effect. Journal of the Royal Society of Medicine (англ.). 94 (4): 170—172. doi:10.1177/014107680109400404. ISSN 0141-0768. PMC 1281386. PMID 11317617. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 3 грудня 2020.
  5. ↑ а б Pietschnig, Jakob; Voracek, Martin; Formann, Anton K. (1 травня 2010). Mozart effect–Shmozart effect: A meta-analysis. Intelligence (англ.). 38 (3): 314—323. doi:10.1016/j.intell.2010.03.001. ISSN 0160-2896. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 3 грудня 2020.
  6. ↑ Rauscher, F. H.; Robinson, K. D.; Jens, J. J. (July 1998). Improved maze learning through early music exposure in rats. Neurol. Res. 20 (5): 427—32. doi:10.1080/01616412.1998.11740543. PMID 9664590.
  7. ↑ Connolly, Kate (2 червня 2010). Sewage plant plays Mozart to stimulate microbes. The Guardian. Архів оригіналу за 15 вересня 2013. Процитовано 8 квітня 2011.
  8. ↑ Sorensen, Lars (19 листопада 2008). Mozart on the Brain. Архів оригіналу за 12 липня 2014. Процитовано 28 вересня 2014.
  9. ↑ Thompson, Billie M.; Andrews, Susan R. (2000). An historical commentary on the physiological effects of music: Tomatis, Mozart and neuropsychology. Integrative Physiological and Behavioral Science. 35 (3): 174—188. doi:10.1007/BF02688778. PMID 11286370.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ефект_Моцарта&oldid=41341054