Ернст Любіч
Ернст Любич (нім. Ernst Lubitsch; 29 січня 1892, Берлін — 30 листопада 1947, Лос-Анджелес) — німецький та американський кінорежисер, актор, сценарист, продюсер.
| Ернст Любич | |
|---|---|
| нім. Ernst Lubitsch | |
 | |
| Дата народження | 29 січня 1892 |
| Місце народження | Берлін, Німецька імперія |
| Дата смерті | 30 листопада 1947 (55 років) |
| Місце смерті | |
| Поховання | Форест-Лаун |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Німецька імперія.svg){kind=small} Веймарська республіка |
| Професія | режисер, актор |
| Кар'єра | 1914 — 1947 |
| Заклад | Університет Південної Каліфорнії |
| Нагороди | «Оскар» (1946) |
| IMDb | ID 523932 |
| lubitsch.com | |
 Ернст Любіч у Вікісховищі | |
Біографія та творчість ред.
Народився 29 січня 1892 в Берліні в сім'ї успішного фабриканта одягу Симона (Сімхи) Любича та його дружини Анні Лінденштадт. У 1899—1902 роках відвідував початкову школу, потім гімназію. 1908 року почав навчання у текстильній крамниці на Кенігштрассе після чого працював бухгалтером в конторі свого батька. Познайомився з актором Віктором Арнольдом і став його учнем. Відбулися перші виступи в кабаре. В 1911—1913 роках Любич грав в театрі Райнгардта. 1913 року дебютував в кіно як актор, граючи невеликі ролі в короткометражних комедіях («Гордість фірми», «Фірма одружується», 1914), і незабаром набув значної популярності як виконавець ролі незграбного єврея, на ім'я Мейєр в цілій серії «комедії ляпасів». 1915 року зайнявся режисурою, продовжуючи зніматись, а починаючи з 1919 року повністю полишив акторську кар'єру, віддавши перевагу режисерській роботі. 1918 року почалася його співпраця з Полою Неґрі і Емілем Яннінгсом. До 1922 року зняв ряд фільмів, які мали великий успіх у глядача: «Мадам Дюбаррі», «Принцеса устриць», «Дружина фараона» і «Полум'я».
У грудні 1922 року разом з Полою Неґрі поїхав до Голлівуду, де поставив фільм «Розіта» з Мері Пікфорд. Фільм не був успішним, після чого Любич уникав роботи з відомими зірками кіно, віддаючи перевагу маловідомим, що легко піддавалися режисерському впливу.
Перший успіх у США Любичу приніс фільм «Шлюбне коло», комедія про холостяка-бонвівана[К 1], що виявився залученим у два шлюби одночасно. Після гучного успіху цієї стрічки у публіки, Любич створює за його зразком в другій половині 20-х років цілу низку салонових комедій: «Три жінки» (1924), «Заборонений рай» (1924) та ін., що затвердило його репутацію режисера в Голлівуді.
З появою звуку в кіно Любич стає одним з перших американських режисерів, що зуміли знайти справжню кінематографічну форму для перенесення на екран ряду бродвейських музичних комедій і створює серію кінооперет («Любовний парад», 1929; «Монте-Карло», 1930; «Весела вдова», 1934), в більшості з яких співали Моріс Шевальє і Джанет Мак-Доналд.
За більш ніж 30 років роботи в німецькому й американському кінематографі Любич поставив понад 50 стрічок. 1946 року він був удостоєний спеціального «Оскара» за вклад в кінематограф.
Любич помер 30 листопада 1947 в Голлівуді від інфаркту на зніманні фільму «Ця леді в горностаєві» (стрічку завершив Отто Преміґер).
Фільмографія ред.
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | |
|---|---|---|---|
| 1915 | Цукор і кориця | Zucker und Zimt | |
| 1915 | Фрейлейн — Мильна піна | Fräulein Seifenschaum | |
| 1915 | Його єдиний пацієнт | Sein einziger Patient | |
| 1915 | Крафтмайєр | Kraftmeyer | |
| 1915 | Останній костюм | Der letzte Anzug | |
| 1915 | Сліпа корова | Blindekuh | |
| 1916 | Коли я був мертвим | Als ich tot war | |
| 1916 | Взуттєвий салон «Пінкус» | Schuhpalas Pinkus | |
| 1916 | Смешанный женский хор | Der gemischte Frauenchor | |
| 1916 | Прекрасний подарунок | Das schönste Geschenk | |
| 1916 | Товариство з обмеженою відповідальністю — тенор | Der G.m.b.H — Tenor | |
| 1916 | Новий ніс | Die neue Nase | |
| 1917 | Король Голландер | Käsekönig Holländer | |
| 1917 | Король блуз | Der Blusenkönig | |
| 1917 | Щоденник Оссі | Ossi's Tagebuch | |
| 1917 | Якщо четверо зроблять одне і те ж | Wenn vier dasselbe tun | |
| 1917 | Весела в'язниця | Das fidele Gefängnis | |
| 1917 | Принц Самі | Prinz Sami | |
| 1918 | Дівчина з балету | Das Mäedel vom Ballet | |
| 1918 | Не хочу бути чоловіком | Ich möchte kdn Mann sein | |
| 1918 | Історія з горщиком троянд | Der Fall Rosentopf | |
| 1918 | Очі мумії Ма | Die Augender Mumie Ma | |
| 1918 | Кармен | Carmen | |
| 1918 | Мейєр з Берліна | Meyer aus Berlin | |
| 1919 | Моя дружина, кіноакторка | Meine Frau, die Filmschauspielerin | |
| 1919 | Принцеса устриць | Die Austernprinzessin | |
| 1919 | Сп'яніння | Rausch | |
| 1919 | Мадам Дюбаррі | Madame Dubarry | |
| 1919 | Лялька | Puppe | |
| 1920 | Доньки Колхізела | Kohlhiesels Töchter | |
| 1920 | Ромео та Джулія в снігах | Romeo und Julia im Schnee | |
| 1920 | Сумурун | Sumurun | |
| 1920 | Анна Болейн | Anna Boleyn | |
| 1921 | Гірська кішка | Die Bergkatze | |
| 1921 | Дружина фараона | Das Weibdes Pharao | |
| 1923 | Полум'я | Die Flamme |
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | |
|---|---|---|---|
| 1923 | Розіта | Rosita | |
| 1924 | Шлюбне коло | The Marriage Circle | |
| 1924 | Три жінки | Three Women | |
| 1924 | Заборонений рай | Forbidden Paradise | |
| 1925 | Цілуй мене знову | Kiss Me Again | |
| 1925 | Віяло леді Віндермеєр | Lady Windermere's Fan | |
| 1926 | Це Париж | So This Is Paris | |
| 1927 | Принц-студент у Старому Гейдельберзі | The Student-Prince in Old Heidelberg | |
| 1928 | Патріот | The Patriot | |
| 1929 | Вічне кохання | Eternal Eove | |
| 1929 | Парад кохання | The Love Parade | |
| 1930 | Монте-Карло | Monte Carlo | |
| 1930 | Парамаунт на параді | Paramount on Parade | |
| 1931 | Усміхнений лейтенант | The Smiling Lieutenant | |
| 1931 | Людина, що прогнала свою совість | Der Mann, der sein Gewissentrieb | |
| 1932 | Неприємності у раю | Trouble in Paradise[2] | |
| 1932 | Якби у мене був мільйон | If I Had Million | |
| 1932 | Одна година з тобою | One Hour with You | |
| 1933 | План життя | Design for Living | |
| 1934 | Весела вдова | The Merry Widow | |
| 1937 | Ангел | Angel | |
| 1938 | Восьма дружина Синьої Бороди | Bluebeard's Eighth Wife | |
| 1939 | Ніночка | Ninotchka[2] | |
| 1940 | Крамниця за рогом | The Shop around the Corner | |
| 1941 | Це невизначене почуття | That Uncertain Feeling | |
| 1942 | Бути чи не бути | То Be or Not to Be[2] | |
| 1942 | Небеса можуть почекати | Heaven Can Wait | |
| 1946 | Клуні Браун | Cluny Brown | |
| 1948 | Ця леді в горностаї | That Lady in Ermine |
Факти ред.
- З 1957 року щорічно присуджується премія, названа на честь Ернста Любича.
Джерела ред.
- М.М. Черненко (составитель). Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 107-109. — ISBN 5-85646-077-4.(рос.)
- НИИК МКРФ, редактор Е.Н. Карцева. «Режиссёрская энциклопедия. Кино США». — М. : Материк, 2002. — С. 93-94. — ISBN 5-85646-096-0.(рос.)
Коментарі ред.
Примітки ред.
- ↑ Бонвіван: Словник іншомовних слів
- ↑ а б в 100 найкращих комедій в історії кіно [Архівовано 30 березня 2020 у Wayback Machine.] BBC
Посилання ред.
- Кінематограф Ерста Любича [Архівовано 31 березня 2022 у Wayback Machine.](англ.)
- Фото і бібліографія [Архівовано 29 жовтня 2006 у Wayback Machine.](англ.)