Ерміт прямодзьобий
| Ерміт прямодзьобий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Phaethornis bourcieri (Lesson, 1832) | ||||||||||||||||||
 Ареал виду (за винятком підвиду P. b. major) | ||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Trochilus bourcieri | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Ермі́т прямодзьобий[2] (Phaethornis bourcieri) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає в Амазонії та на Гвіанському нагір'ї. Вид названий на честь французького натураліста Жюля Бурсьє[en][3].
Опис ред.
Довжина птаха становить 12-14 см, вага 3,5-5 г. Верхня частина тіла бронзово-зелена з коричнюватим відтінком, нижня частина тіла світло-сіра з кремовим або рудуватим відтінком, на горлі біла смуга. Через очі ідуть темні смуги, окаймлені короткими охристими "бровами" і "вусами". Хвіст тьмяно-бронзово-зелений з темною смугою на кінці, стернові пера мають тонкі білі кінчики, центральні стернові пера дещо видовжені, поцятковані білими плямами. Дзьоб прямий, довжиною 33 мм, чорний, знизу біля основи червонуватий.
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:[4]
- P. b. bourcieri (Lesson, R, 1832) — Гвіана, південна Венесуела, південний схід Колумбії, схід Еквадору і Перу, крайня північ Болівії, північ Бразильської Амазонії (на північ від Амазонки) і крайній захід Бразилії (Акрі);
- P. b. major Hinkelmann, 1989 — Бразильська Амазонія (на південь від Амазонки, на схід від Тапажоса).
Деякі дослідники виділяють підвид P. b. major у окремий вид Phaethornis major[5].
Поширення і екологія ред.
Прямодзьобі ерміти мешкають в Колумбії, Еквадорі, Перу, Бразилії, Болівії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі і Французькій Гвіані. Вони живуть в підліску вологих рівнинних тропічних лісів, трапляються в напіввологих, гірських або заболочених лісах, іноді на узліссях, в бамбукових і чагарникових заростях та на плантаціях, у тепуях місцями на висоті до 1600 м над рівнем моря. Живляться нектаром квітів, пересуваючись за певним маршрутом, а також дрібними комахами і павуками. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону, в Бразилії він триває з березня по травень, в Перу з липня по листопад. Гніздо конусоподібне, робиться з рослинних волокон і павутиння, підвішується до нижньої сторони листа. В кладці 2 яйця.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Phaethornis bourcieri: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 31 липня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 75. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 31 липня 2022.
- ↑ BirdLife International (2016). Phaethornis major: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 31 липня 2022
Посилання ред.
- Stamps (for Suriname) inaccurate ~RangeMap
- Straight-billed hermit photo gallery VIREO
- Article--(with Close-up of Photo no. 2); Photo no. 2 www1.nhl.nl—"Birds in Suriname"
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |