Ергард Бріцке
Ергард Бріцке (Ергард Вікторович Бріцке; 8 (20) січня 1877, Рига — 28 вересня 1953, Москва) — латвійський хімік і металург.
| Ергард Бріцке | |
|---|---|
| Народився |
8 (20) січня 1877 Аркадак, Балашовський повітd, Саратовська губернія, Російська імперія[1] |
| Помер |
28 вересня 1953[1] (76 років) Москва, РРФСР, СРСР[1] |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | хімік |
| Alma mater | Rīgas politehniskais institūts[d] (1903) |
| Заклад | Ризький технічний університет, Російський економічний університет імені Плеханова, Московський державний технічний університет імені Баумана, Російський хіміко-технологічний університет імені Д. І. Менделєєваd і All-Russian Scientific-Research Institute Of Mineral Resources named after N.M. Fedorovskyd |
| Членство | Російська академія наук і Академія наук СРСР |
| Батько | Viktor Georg Britzked |
| Діти | Maximilian Britzked |
| Нагороди |
    |
Академік АН СРСР (з 1932, член-кореспондент з 1931), 1936—1939 — віце-президент АН СРСР. З 1910 — професор. З 1919 — член колегії науково-технічного відділу ВРНГ. Брав активну участь у хімізації народного господарства СРСР. Основні роботи Бріцке присвячені фізико-хімічній переробці металургійної сировини і виробництва мінеральних добрив.
Нагороди ред.
- Орден Трудового Червоного Прапора (1929, 1944, 1949)
- Премія ім. В. І. Леніна, 1930
- Сталінська премія, 1941
- Орден Червоної Зірки, 1945
- Орден Леніна, 1953
Примітки ред.
- ↑ а б в г Брицке Эргард Викторович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Джерела ред.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Биографическая энциклопедия РАСХН, ВАСХНИЛ [Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)