Вікіпедія

Енді Рід

ірландський футболіст
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рід.

Ендрю Метью Рід (англ. Andrew Matthew Reid; нар. 29 липня 1982, Дублін, Ірландія) — ірландський футболіст та тренер, виступав на позиції півзахисника. Розпочав професіональну кар'єру у серпні 1999 року, дебютував за «Ноттінгем Форест» 29 листопада 2000 року в поєдинку проти «Шеффілд Юнайтед». У 2005 році перейшов з «Форест» до «Тоттенгем Готспур», у 2006 році — до «Чарльтон Атлетік», у 2008 році — до «Сандерленда», а в 2011 році — у «Блекпул». У липні 2011 року підписав 2-річну угоду з «Ноттінгем Форест». На міжнародному рівні виступав за національну збірну Ірландії.

Ф
Енді Рід
Енді Рід
Енді Рід
Енді Рід (2007)
Особисті дані
Повне ім'я Ендрю Метью Рід
Народження 29 липня 1982(1982-07-29) (41 рік)
  Дублін, Ірландія
Зріст 170 см
Вага 75 кг
Громадянство Ірландія Ірландія
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Номер 11
Юнацькі клуби

1998—2000 		Ірландія «Черрі Орчард»
Англія «Ноттінгем Форест»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2000—2005 Англія «Ноттінгем Форест» 144 (21)
2005—2006 Англія «Тоттенгем Готспур» 26 (1)
2006—2008 Англія «Чарльтон Атлетік» 38 (8)
2008—2011 Англія «Сандерленд» 68 (4)
2010 → Англія «Шеффілд Юнайтед» 9 (2)
2011 Англія «Блекпул» 5 (0)
2011—2016 Англія «Ноттінгем Форест» 119 (16)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2002—2003
2003—2008 		Ірландія Ірландія (U-21)
Ірландія Ірландія 		15 (4)
29 (4)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2019—2021
2020—2022 		Ірландія Ірландія (U-18)
Англія «Ноттінгем Форест U-23»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Особисте життя ред.

Народився в районі Крамлін міста Дублін. Відвідував столичну школу на Сіньї Стріт. Належить до великої футбольної родини, оскільки його батько Білл грав за «Сент-Патрікс Атлетік», а його дядько Віктор — за «Шелборн».

Футбольний шлях розпочав у дитячих та юнацьких командах ірландських клубах «Лурдес Селтік» та «Черрі Орчард». Отримав пропозиції від «Манчестер Юнайтед» і «Арсенал», але підписати контракт з «Ноттінгем Форест»[1].

Відкрито повідомив про свої соціалістичні погляди, має тату Че Гевари на лівій руці та татуювання Джеймса Конноллі на правій руці[2][3][4].

Клубна кар'єра ред.

«Ноттінгем Форест» ред.

Виступав за молодіжну команду «Черрі Орчард»[1], після чого приєднався до молодіжної академії «Ноттінгем Форест»[5]. Енді Рід пояснив: «Я обрав Форест багато років тому, оскільки вони дали мені відчути себе бажаним й мали більше часу для мене, коли я був юнком, ніж я відчував в Арсеналі чи Юнайтед»[1]. У серпні 1999 року переведений до професіональної команди, а 29 листопада 2000 року у своєму дебютному матчі за першу команду відзначився голом у воротах «Шеффілд Юнайтед»[6]. У сезоні 2001/02 років йому не вдалося відзначитися голом, хоча він й зіграв 31 поєдинок.

Зрештою 15 травня 2003 року відзначився голом у програному з рахунком 3:4 (4:5 за сумою двох зустрічей) півфіналу плей-оф Першого дивізіону 2003 року проти «Шеффілд Юнайтед»[7]. 27 серпня 2003 року відзначився двома голами в переможному (3:1) матчі проти «Ковентрі Сіті»[8]. Після цього відзначився ще 13-ма голами у сезоні 2003/04 років, став найкращим бомбардиром сезону у «Ноттінгем Форест» та потрапив до символічної збірної сезону Першого дивізіону за версією ПФА.

Він подав заявку на трансфер на початку серпня 2004 року, сказавши: «Я відчуваю, що в мене немає іншого вибору, окрім як офіційно заявити про своє бажання покинути клуб»[9]. Загалом до відходу з команди відзначився 21-м голом у 144-х матчах у складі «Ноттінгем Форест».

«Тоттенгем Готспур» ред.

Після тривалих переговорів, які відбувалися протягом більшої частини його останнього сезону в клубі[9], в останній день січневого трансферного вікна 2005 року завершив свій перехід з «Форест» у «Тоттенгем Готспур». До нього приєднався також Майкл Доусон, за яких разом заплатили 8 мільйонів фунтів[10]. 5 лютого 2005 року дебютував за нову команду у переможному (3:1) матчі проти «Портсмута», а Мартін Йол після завершення матчу зазначив, що «Енді Рід також добре виступив у своєму дебюті, і ви трохи хвилюєтеся на скільки нові гравці впораються з Прем’єр-лігою»[11].

Незважаючи на багатообіцяючий дебют, Ентоні не вдалося відновити форму, яку він демонстрував у «Форесті», тому наступного шансу гравцеві довелося чекати до травня, перш ніж він відзначився дебютним голом за свій новий клуб, наприкінці сезону в переможному (5:1) матчі проти «Астон Вілли»[12]. Зіграв у стартовому складі лише в 20-ти з 26-ти матчах, відзначився одним голом за «Тоттенгем», через що один з журналістів назвав його одним із найгірших підписань на січневому трансферному ринку.

«Чарльтон Атлетік» ред.

У серпні 2006 року за 3 мільйони фунтів приєднався до «Чарльтон Атлетік»[13]. 25 листопада 2006 року відзначився своїм першим голом за «Чарльтон» в поєдинку проти «Евертона»[14]. За підсумками сезону команда вилетіла в Чемпіоншип. У вересні 2007 року відзначився обома голами в переможному (2:0) поєдинку проти «Норвіч Сіті», реалізував два пенальті за дві хвилини[15]. «Капітан Енді Рід був блискучим, він керував нами увесь вечір», — сказав Алан Пард'ю про його гру того дня[15]. Зіграв 40 матчів та відзначився 9-ма голами у всіх змаганнях протягом двох сезонів за Чарльтон. Форма Енді не залишилася непоміченою, й зрештою гравця продали.

«Сандерленд» ред.

Наприкінці січня 2008 року, в останній день трансферного вікна, за 5 мільйонів фунтів стерлінгів приєднався до «Сандерленда», з яким підписав контракт на три з половиною роки, завдяки чому повернувся до Прем'єр-ліги. В рамках угоди гравець «Сандерленда» Грег Галфорд выдправився у зворотньому напрямку у шестимісячну оренду[16]. Рід пояснив, що він хотів, щоб «Сандерленд» завойовував эврокубковы мысця, і не буде щасливий від сезону за сезоном, коли клуб буде вилітати[17].

Дебютував за новий колектив на початку лютого 2008 року проти «Віган Атлетік», в якому вийшовши на заміну на 74-й хвилині та выдзначився результативною передачею на Деріла Мерфі, виконавши передачу зі своєї половини поля, а Деріл відзначився точним ударом з 23-х метрів[18].

Рід відзначився своїм першим голом за «Сандерленд» наприкінці березня в переможному (2:1) поєдинку проти «Вест Гем Юнайтед». Його удар з льоту на 95-й хвилині приніс «Сандерленду» першу послідовну перемогу в Прем’єр-лізі з грудня 2001 року[19]. Відзначився своїм першим голом у сезоні 2008/09 років ударом головою у переможному матчі проти «Вест-Бромвіч Альбіон» (4:0). Його впевнена гра принесла йому звання гравця матчу. Після цього відзначився першим голом в сезоні у Прем’єр-лізі в переможному (4:1) матчі проти «Галл Сіті», він також виконав навіс, який призвів до автоголу Каміля Заятти, який встановив рахунок 4:1 на користь «Сандерленда».

Наприкінці жовтня 2010 року, після поразки в боротьбі за перше місце приєднався до «Шеффілд Юнайтед» в місячну оренду, а головний тренер «Шеффілда» Гері Спід заявив, що «він має безсумнівну якість Прем'єр-ліги, а отже, гарне доповнення до команди»[20]. Дебютував за «Блейдс» через декілька днів, вийшов на заміну у другому таймі проти «Ковентрі Сіті»[21]. У середині листопада Рід відзначився своїм першим голом за «Блейдс», завдяки чому приніс команді перемогу з рахунком 1:0 над «Міллволлом». Після двох місяців на Брамалл Лейн Рід дискваліфікований на три матчі після інциденту на Керроу Роуд у поєдинку проти «Норвіча», тому достроково повернувся клубу, якому й належив контракт гравця[22]. Після 9-ти зіграних матчів та 2-х забитих м'ячів залишив Бремолл Лейн.

«Блекпул» ред.

31 січня 2011 року Рейд приєднався до «Блекпула», з яким підписав контракт до завершення сезону[23]. Докладав максимум зусиль, щоб закріпитися в першій команді, але провів лише п'ять матчів за клуб з Блумфілд Роуд, перш ніж після вильоту «Блекпула» з Прем'єр-ліги наприкінці травня не залишив його вільним агентом.

Повернення до «Ноттінгем Форест» ред.

1 липня 2011 року «Ноттінгем Форест» оголосив про підписання дворічної угоди з Енді Рідом, який повернувся до клубу, де розпочинав свою кар'єру[24]. Став першим підписанням Стіва Макларена на посаді головного тренера вище вказаного клубу. Після повернення в «Форест» став невід’ємною частиною команди, регулярно відзначвся голами та віддавав результативні передачі. 5 січня 2014 року Біллі Дейвіс повідомив, що підписав контракт на два з половиною роки і залишився в «Ноттінгем Форест» до літа 2016 року.

Незважаючи на те, що клуб завершив чемпіонат сезону 2013/14 року на одинадцятому місці та пропустив декілька матчів через травму, відзначився десятьма голами у тридцяти шести матчах у всіх турнірах[25]. Це призвело до того, що він вдруге названий Гравцем року у «Форест», а також увійшов до складу Команди сезону Чемпіоншипу за версією ПФА[26].

Будучи постійно присутнім у стартовій складі «Форест» у Чемпіоншипу 2014/15, 14 вересня 2014 року отримав травму на сорок третій хвилині домашнього матчу проти «Дербі Каунті»[27]. Не виходив на футбольне поле до 17 серпня 2015 року, коли він повернувся після травми й зіграв за молодіжну (U-21) команду «Форест».

13 березня 2016 року тренера Ріда Дугі Фрідман звільнили з посади наставника першої команди й замінили на тренера Пола Вільямса. Наступного дня Рейд прийняв пропозицію увійти до тренерського штабу, допомоав Вільямсу до завершення сезону 2015/16 років. Незважаючи на те, що він ще не виступав за клуб у вище вказаному сезоні через травму, Енді все ще плекав надії зіграти знову й в інтерв'ю Forest Player HD зазначив: «Я збираюся поєднати це з реабілітацією – мені зробили операцію чотири тижні тому – і я все ще намагаюся повернутися».

У липні 2016 року оголосив про завершення футбольної кар'єри через важку травму[28].

Кар'єра в збірній ред.

Один з гравців команди, яка 8 серпня 1998 року виграла Північний кубок U-16, відзначився голом у переможному фінальному поєдинку проти Англії. Він також виступав за молодіжну збірну Ірландії, за яку зіграв 15 матчів та відзначився 4-ма голами, а також за національну збірну Ірландії, за яку провів 27 матчів та відщначився 4-ма голами[29].

У національній збірній Ірландії дебютував в переможному (3:0) матчі проти збірної Канади[30]. 18 листопада 2003 року відзначився першим голом на міжнародній арені став влучний штрафний удар із 32 метрів у ворота Болгарії. ЙПершим голом в офіційних турнірах відзначився 18 серпня 2004 року ударом з 23-х метрів у кваліфікації чемпіонату світу проти Кіпру[31].

Також відзначився втішним голом 17 серпня 2005 року у програному (1:2) товариському матчі проти Італії[32]. 15 листопада 2006 року відкрив рахунок в останній грі перед реконструкцією на Ленсдаун Роуд, у переможному (5:0) матчі проти Сан-Марино[33]. 22 серпня 2007 року віддав результативну передачу Роббі Кіну в переможному (4:0) матчі проти Данії[34]. Енді Рід сказав, що колишнього тренера збірної Ірландії Стіва Стонтона не слід було звільняти. Гравець пояснив: «Я не вірю, що вони повинні були це зробити. Я вважаю, що йому слід було дати більше часу»[35].

Рід потрапив у немилість у попереднього тренера збірної Ірландії Джованні Трапаттоні, оскільки у пари була нічна суперечка в 2008 році в готелі команди у Вісбадені.

Після п’ятирічного вигнання з міжнародного футболу тимчасовий менеджер Ноель Кінг повернув до ірландської збірної на відбіркові матчі проти Німеччини та Казахстану[36]. Ентоні висловив вдячність Кінгу за те, що він повернув його до збірної Ірландії, побоюючись, що нагода зіграти за свою країну більше не випаде. 15 жовтня 2013 року повернувся до збірної Ірландії в переможному (3:1) матчі проти Казахстану у Дубліні, відіграв 75 хвилин, перш ніж його замінив Ейден Макгіді[37].

Кар'єра тренера ред.

10 січня 2020 року «Ноттінгем Форест» оголосив, що Ентоні Рід повернувся до клубу на посаду технічного директора команди академії U-23[38]. У вересні 2020 року Кріс Коен залишив посаду головного тренера «Ноттінгем Форест U-23»[39], а 18 січня 2021 року призначений новим головним тренером команди U-23[40].

Статистика виступів ред.

Клубна ред.

Клубна статистика
Клуб Сезон Ліга Кубок Англії Кубок ліги Інші Загалом
Дивізіон Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
«Ноттінгем Форест» 2000–01[41] Перший дивізіон 14 2 1 0 0 0 — 15 2
2001–02[42] Перший дивізіон 29 0 0 0 2 0 — 31 0
2002–03[43] Перший дивізіон 30 1 1 1 2 0 2[a] 1 35 3
2003–04[44] Перший дивізіон 46 13 2 0 3 0 — 51 13
2004–05[45] Чемпіоншип 25 5 2 1 1 1 — 28 7
Загалом 144 21 6 2 8 1 2 1 160 25
«Тоттенгем Готспур» 2004–05[45] Прем'єр-ліга 13 1 — — — 13 1
2005–06[46] Прем'єр-ліга 13 0 0 0 1 0 — 14 0
Загалом 26 1 0 0 1 0 — 27 1
«Чарльтон Атлетік» 2006–07[47] Прем'єр-ліга 16 2 0 0 1 0 — 17 2
2007–08[48] Чемпіоншип 22 6 0 0 1 1 — 23 7
Загалом 38 8 0 0 2 1 — 40 9
«Сандерленд» 2007–08[48] Прем'єр-ліга 13 1 — — — 13 1
2008–09[49] Прем'єр-ліга 32 1 3 0 3 0 — 38 1
2009–10[50] Прем'єр-ліга 21 2 1 0 3 2 — 25 4
2010–11[51] Прем'єр-ліга 2 0 1 0 1 0 — 4 0
Загалом 68 4 5 0 7 2 — 80 6
«Шеффілд Юнайтед» (оренда) 2010–11[51] Чемпіоншип 9 2 — — — 9 2
«Блекпул» 2010–11[51] Прем'єр-ліга 5 0 — — — 5 0
«Ноттінгем Форест» 2011–12[52] Чемпіоншип 39 2 2 0 2 0 — 43 2
2012–13[53] Чемпіоншип 42 5 1 0 2 0 — 45 5
2013–14[54] Чемпіоншип 32 9 3 1 1 0 — 36 10
2014–15[55] Чемпіоншип 6 0 0 0 0 0 — 6 0
2015–16[56] Чемпіоншип 0 0 0 0 0 0 — 0 0
Загалом 119 16 6 1 5 0 — 130 17
Усього за кар'єру 409 52 17 3 23 4 2 1 451 60
  1. ↑ Матчі в плей-оф Футбольної ліги

У збірній ред.

По роках ред.

національна збірна Ірландії
Рік Матчі Голи
2003 1 0
2004 11 2
2005 7 1
2006 3 1
2007 5 0
2013 2 0
Загалом 29 4

Забиті м'ячі ред.

Рахунок та результат збірної Ірландії в таблиці подано на першому місці.
# Дата Місце Суперник Рахунок Результат Змагання
1. 18 серпня 2004 Ленсдаун Роуд, Дублін   Болгарія 1–1 Нічия Товариський матч
2. 4 вересня 2004 Ленсдаун Роуд, Дублін   Кіпр 3–0 Перемога кваліфікація чемпіонату світу 2006
3. 17 серпня 2005 Ленсдаун Роуд, Дублін   Італія 1–2 Поразка Товариський матч
4. 15 листопада 2006 Ленсдаун Роуд, Дублін   Сан-Марино 5–0 Win кваліфікація чемпіонату Європи 2008

Досягнення ред.

юнацька збірна Ірландії (U-16)
Індивідуальні
  • Команда року за версією ПФА: Перший дивізіон 2003/04[57], Чемпіоншип 2013/14[26]

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Dervan, Cathal. Irish Clubs Cash In. Irishabroad. Архів оригіналу за 12 January 2016. Процитовано 20 березня 2008.
  2. ↑ Mahoney, Donny. You've Seen That Photo Of Andy Reid Getting A Prison Yard Tackle - But Did You Notice His Che Guevara Tattoo?. Balls.ie (англ.). Процитовано 26 грудня 2019.
  3. ↑ Cunningham, Kieran (29 листопада 2014). Andy Reid interview — February 2013. Medium (англ.). Процитовано 26 грудня 2019.
  4. ↑ Celebrity Tattoos: The body language of the stars. Independent.ie (англ.). Процитовано 26 грудня 2019.
  5. ↑ Current FOREST & Green. World Easy. Архів оригіналу за 17 November 2007. Процитовано 18 березня 2008.
  6. ↑ Forest 2–0 Sheffield United. BBC Sport. 29 листопада 2000. Процитовано 20 березня 2008.
  7. ↑ Blades overcome brave Forest. BBC Sport. 15 травня 2003. Процитовано 19 березня 2008.
  8. ↑ Coventry 1–3 Nottm Forest. BBC Sport. 27 серпня 2003. Процитовано 23 березня 2008.
  9. ↑ а б Reid wants to quit Forest. BBC Sport. 3 серпня 2004. Процитовано 17 березня 2008.
  10. ↑ Reid and Dawson move to Tottenham. BBC Sport. 1 лютого 2005. Архів оригіналу за 5 February 2008. Процитовано 16 березня 2008.
  11. ↑ Tottenham 3–1 Portsmouth. BBC Sport. 5 лютого 2005. Процитовано 17 березня 2008.
  12. ↑ Tottenham 5–1 Aston Villa. BBC Sport. 1 травня 2005. Процитовано 23 березня 2008.
  13. ↑ Charlton capture midfielder Reid. BBC Sport. 16 березня 2008. Процитовано 16 серпня 2006.
  14. ↑ Charlton v Everton. evertonfc.com. Everton F.C. 25 листопада 2006. Архів оригіналу за 20 February 2009. Процитовано 16 березня 2008.
  15. ↑ а б Charlton 2–0 Norwich. BBC Sport. 18 вересня 2007. Процитовано 17 березня 2008.
  16. ↑ Reid completes Sunderland switch. BBC Sport. 31 січня 2008.
  17. ↑ Reid sets sights on Europe. Sky Sports. British Sky Broadcasting. 11 лютого 2008. Архів оригіналу за 17 March 2008. Процитовано 18 березня 2008.
  18. ↑ Paterson, Hayley (9 лютого 2008). Murphy thunderbolt stuns Latics. Sky Sports. British Sky Broadcasting. Архів оригіналу за 15 March 2008. Процитовано 16 березня 2008.
  19. ↑ Holt, Sarah (29 березня 2008). Sunderland 2–1 West Ham. BBC Sport. Архів оригіналу за 3 April 2008. Процитовано 29 March 2008.
  20. ↑ Sheffield United sign Sunderland midfielder Andy Reid. BBC Sport. 30 жовтня 2010. Архів оригіналу за 1 November 2010. Процитовано 30 жовтня 2010.
  21. ↑ Sheffield United 0–1 Coventry. BBC Sport. 30 жовтня 2010. Архів оригіналу за 1 November 2010. Процитовано 31 жовтня 2010.
  22. ↑ Reid blow hits Blades. sufc.co.uk. Sheffield United F.C. 31 грудня 2010. Архів оригіналу за 9 January 2011. Процитовано 31 грудня 2010.
  23. ↑ Black Cat Becomes A Tangerine. blackpoolfc.co.uk. Blackpool F.C. 31 січня 2011. Архів оригіналу за 8 March 2011. Процитовано 31 січня 2011.
  24. ↑ Andy Reid completes Nottingham Forest return. BBC Sport. 2 липня 2011. Процитовано 7 серпня 2011.
  25. ↑ Матчі, які зіграв Andy Reid у сезоні 2013/2014. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано {{{accessdate}}}.
  26. ↑ а б Luis Suarez: Liverpool striker wins PFA Player of the Year award. BBC Sport. 28 квітня 2014. Процитовано 23 травня 2018.
  27. ↑ Nott'm Forest 1-1 Derby. BBC Sport. 14 вересня 2014. Процитовано 21 вересня 2014.
  28. ↑ One of Ireland's most talented midfielders in recent times has hung up his boots. Irish Independent. 29 липня 2016. Процитовано 29 липня 2016.
  29. ↑ Squad profiles. BBC Sport. Архів оригіналу за 24 December 2008. Процитовано 23 березня 2008.
  30. ↑ Ireland earn flattering win. BBC Sport. 18 листопада 2003. Процитовано 16 March 2008.
  31. ↑ Rep of Ireland 1–1 Bulgaria. BBC Sport. 18 серпня 2004. Процитовано 16 March 2008.
  32. ↑ Republic of Ireland 1–2 Italy. BBC Sport. 17 серпня 2005. Процитовано 16 березня 2008.
  33. ↑ Jackson, Lyle (15 листопада 2006). Rep of Ireland 5–0 San Marino. BBC Sport. Процитовано 18 березня 2008.
  34. ↑ Ireland vs Denmark match report. BBC Sport. 22 серпня 2007. Процитовано 16 березня 2008.
  35. ↑ FAI bowed to outside pressure over Staunton sacking – Andy Reid. Belfast Telegraph. 14 листопада 2007. Архів оригіналу за 1 August 2012. Процитовано 18 березня 2008.
  36. ↑ Ireland recalls for Anthony Stokes, Kevin Doyle, Darron Gibson and Andy Reid. RTÉ News. 30 вересня 2013.
  37. ↑ R. of Ireland 3-1 Kazakhstan. 15 жовтня 2013.
  38. ↑ Reid returns as Under 23s coach. nottinghamforest.co.uk. 10 січня 2020. Процитовано 10 січня 2020.
  39. ↑ Chris Cohen appointed as new first-team coach. www.lutontown.co.uk (англ.). Процитовано 8 червня 2021.
  40. ↑ Reid appointed Under 23s head coach. Nottingham Forest Football Club. Процитовано 8 червня 2021.
  41. ↑ Матчі, які зіграв Andy Reid у сезоні 2000/2001. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 11 лютого 2014.
  42. ↑ Матчі, які зіграв Andy Reid у сезоні 2001/2002. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 11 лютого 2014.
  43. ↑ Матчі, які зіграв Andy Reid у сезоні 2002/2003. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 11 лютого 2014.
  44. ↑ Матчі, які зіграв Andy Reid у сезоні 2003/2004. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 11 лютого 2014.
  45. ↑ а б Матчі, які зіграв Andy Reid у сезоні 2004/2005. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 11 лютого 2014.
  46. ↑ Матчі, які зіграв Andy Reid у сезоні 2005/2006. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 11 лютого 2014.
  47. ↑ Матчі, які зіграв Andy Reid у сезоні 2006/2007. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 11 лютого 2014.
  48. ↑ а б Матчі, які зіграв Andy Reid у сезоні 2007/2008. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 11 лютого 2014.
  49. ↑ Матчі, які зіграв Andy Reid у сезоні 2008/2009. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 11 лютого 2014.
  50. ↑ Матчі, які зіграв Andy Reid у сезоні 2009/2010. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 11 лютого 2014.
  51. ↑ а б в Матчі, які зіграв Andy Reid у сезоні 2010/2011. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 11 лютого 2014.
  52. ↑ Матчі, які зіграв Andy Reid у сезоні 2011/2012. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 11 лютого 2014.
  53. ↑ Матчі, які зіграв Andy Reid у сезоні 2012/2013. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 11 лютого 2014.
  54. ↑ Матчі, які зіграв Andy Reid у сезоні 2013/2014. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 11 лютого 2014.
  55. ↑ Матчі, які зіграв Andy Reid у сезоні 2014/2015. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 12 жовтня 2014.
  56. ↑ Player Statistics. Nottingham Forest F.C. Архів оригіналу за 10 February 2016. Процитовано 15 січня 2016.
  57. ↑ Henry retains PFA crown. BBC Sport. 25 квітня 2004. Процитовано 23 травня 2018.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Енді_Рід&oldid=40638201