Еміль Юст
Еміль Юст (нім. Emil Just; 18 червня 1885, Штрасбург — 21 січня 1947, Каунас) — німецький офіцер, генерал-майор вермахту. Кавалер Німецького хреста в сріблі.
Еміль Юст | ||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
нім. Emil Just | ||||||||||||||||||||||||||
Народився |
18 червня 1885 Бродниця, Бродницький повіт, Куявсько-Поморське воєводство, Республіка Польща | |||||||||||||||||||||||||
Помер |
21 січня 1947 (61 рік) Каунас | |||||||||||||||||||||||||
Діяльність | військовослужбовець | |||||||||||||||||||||||||
Військове звання | Генерал-майор | |||||||||||||||||||||||||
Нагороди |
| |||||||||||||||||||||||||
Біографія ред.
Учасник Першої світової війни, служив у резервному піхотному полку №59. З листопада 1918 по серпень 1919 року — командир 3-го прикордонного батальйону, з яким бився проти польських повстанців біля Бромберга, після чого до січня 1920 року служив у поліції Берліна. В 1924 році вступив в абвер. Під час Другої світової війни служив військовим аташе в Румунії і (з вересня 1941 року) польовим комендантом Каунаса, де серед іншого контролював створення литовських будівельних батальйонів. 31 січня 1945 року звільнений у відставку і повернувся в Берлін, де був заарештований радянськими військами. 2 січня 1946 року засуджений військовим трибуналом до страти за «шпигунство проти Радянського Союзу, а також масові вбивства і викрадення радянських громадян». 30 грудня 1946 року прохання Юста про помилування було відхилене і він був страчений.
Нагороди ред.
- Залізний хрест
- 2-го класу (14 вересня 1914)
- 1-го класу (21 травня 1915)
- Військова медаль (Османська імперія) (червень 1916)
- Хрест «За заслуги у військовій допомозі» (21 липня 1917)
- Орден Вюртемберзької корони, лицарський хрест (18 березня 1918)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами (20 грудня 1934)
- Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
- Орден дому Саксен-Ернестіне, командорський хрест 2-го класу з мечами на кільці (15 серпня 1935)
- Орден Білої троянди (Фінляндія), лицарський хрест 1-го класу (2 грудня 1935)
- Орден Заслуг (Угорщина), офіцерський хрест (24 лютого 1936)
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років; 2 жовтня 1936) — отримав 4 медалі одночасно.
- Орден Орлиного хреста 3-го класу (Естонія; 27 серпня 1937)
- Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) з мечами (Болгарія; 11 листопада 1937)
- Імперський орден Ярма та Стріл, командорський хрест (Іспанія)
- Орден Зірки Румунії, великий офіцерський хрест з мечами на кільці
- Орден «Святий Олександр», великий хрест (Болгарія)
- Хрест військових заслуг (Іспанія), великий хрест білого дивізіону (12 квітня 1939)
- Іспанський хрест в сріблі
- Хрест Воєнних заслуг
- 2-го класу з мечами (1 серпня 1940)
- 1-го класу з мечами (3 січня 1942)
- Орден Хреста Перемоги 3-го класу (Словаччина)
- Німецький хрест в сріблі (2 червня 1944)
Література ред.
- Christoph Dieckmann: Deutsche Besatzungspolitik in Litauen 1941 - 1944. 2 Bände. Göttingen : Wallstein, 2011
- Todesurteile sowjetischer Militärtribunale gegen Deutsche (1944-1947): eine historisch-biographische Studie, Vandenhoeck und Ruprecht, 2015, ISBN 9783525369685, S. 305