Еміле Бонджорні
Еміле Бонджорні або Еміліо Бонджорні (фр. Émile Bongiorni, італ. Emilio Bongiorni; нар. 19 березня 1921, Булонь-Біянкур, Франція — пом. 4 травня 1949, Суперга, Турин, Італія) — французький футболіст італійського походження, що грав на позиції нападника.
 | ||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 19 березня 1921 | |||||||||||||||||
| Булонь-Біянкур, Франція | ||||||||||||||||||
| Смерть | 4 травня 1949 (28 років) | |||||||||||||||||
| Суперга, Італія | ||||||||||||||||||
| Громадянство | .svg){kind=small} Франція
| |||||||||||||||||
| Позиція | нападник | |||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||
Спортивна кар'єра ред.
1938 року дебютував виступами за паризьку команду «Серкль Атлетік». В останньому довоєнному чемпіонаті забив 18 м'ячів у 37 матчах другого дивізіону. У роки Другої світової війни проводився лише кубок, а також різноманітні регіональні турніри. 1942 року перейшов до іншого столичного клуба — «Расінга».
Турнір 1943/44 проводився за експериментальною схемою. Він був загальнонаціональним, але замість клубів, у ньому брали участь збірні команди територільних регіонів. За перемогу боролися три команди: «Ланс-Артуа», «Лілль-Фландрія» і «Париж-Капітал». У підсумку, «Париж-Капітал» завершив турнір на третьому місці. Суперечку за звання найвлучнішого гравця турніру вели голеадори цих колективів. Остаточний показник: у Стефана Дембицького («Ланс-Артуа») — 41 гол, Рене Бієля («Лілль-Фландрія») — 38[1], Еміля Бонджорні — 37.
Вдало «Расінг» виступив в кубку Франції 1944/45. На шляху до фіналу були здобуті перемоги над «Бордо», «Орлеаном» і «Ніццею». Суперником у вирішальній грі був «Лілль». Завдяки голам Андре Філіппо, П'єра Понсетті і Оскара Ессерера парижани здобула четвертий, у своїй історії, кубковий трофей. Восени стартував чемпіонат Франції, після шести років перерви. За три сезони провів у лізі 89 матчів, 43 голи.
У складі національної команди дебютував 6 грудня 1945 року. У Відні французи зазнали нищівної поразки від господарів поля. Еміле Борджорні відкрив рахунок на восьмій хвилині, у суперників «хет-триком» відзначився Карл Деккер. До серпня 1948 року провів ще чотири матчі. У трьох з них французи зазнали поразок: від збірних Бельгії (1:2 та 2:4) і Англії (0:3). 23 травня 1948 року, на стадіоні у Коломбі, була здобута єдина перемога — шотландцям забили три «сухих» голи. Еміле Борджорні знову відкрив рахунок у матчі.
Влітку 1948 року, керівництво «Торіно» — лідера тогочасного італійського футболу — вирішило підсилити склад за рахунок легіонерів. З Франції приїхали Еміле Бонджорні і Роже Грава («Рубе-Туркуен»), з Чехословаччини — Юліус Шуберт (братиславський «Слован»). У Серії А дебютував 19 грудня, матч з «Фіорентиною» завершився внічию (0:0). За сезон провів 8 лігових матчів, забив 2 м'ячі.
Навесні 1949 року керівництво туринського клубу прийняло запрошення від португальського гранда, «Бенфіки», взяти участь у товариській грі на честь однієї з найбільших тодішніх зірок лісабонського клубу, Франсішку Феррейри. Гра відбулася 3 травня 1949 року в Лісабоні й завершилася поразкою італійських гостей з рахунком 3:4. Наступного дня команда «Торіно», працівники клубу і журналісти вилетіли додому рейсом Лісабон—Барселона—Турин.
Поблизу Савони літак почав знижуватися через складні погодні умови. Приблизно о 17:03 — здійснив поворот для заходу на посадку і невдовзі зіткнувся з кам'яною огорожею базиліки Суперга на вершині однойменної гори, що височіє над околицями Турина. Внаслідок авіакатастрофи усі чотири члени екіпажу і 27 пасажирів загинули на місці.
На момент загибелі основного складу «Торіно», до завершення сезону в Серії A лишалося чотири тури і команда очолювала чемпіонські перегони. В останніх турах, честь клубу захищали гравці молодіжної команди. Усі суперники в цих матчах («Дженоа», «Палермо», «Сампдорія» і «Фіорентіна»), з поваги до загиблих чемпіонів, також виставляли на поле молодіжні склади своїх клубів. Молодіжна команда «Торіно» перемогла у всіх останніх іграх сезону, здобувши таким чином посмертний чемпіонський титул для своїх старших товаришів.
Досягнення ред.
- Чемпіон Італії (1):
- «Торіно»: 1949
- «Расінг» (Париж): 1945
Статистика ред.
Статистика виступів в офіційних матчах:
| Сезон | Команда | Чемпіонат | Кубок | Збірна | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | ||
| 1938/39 |  «Серкль Атлетік» |
Д-2 | 37 | 18 | 2 | 1 | — | — |
| 1939/40 | «Серкль Атлетік» |
— | — | — | 4 | 8 | — | — |
| 1940/41 | «Серкль Атлетік» |
— | — | — | 1 | 0 | — | — |
| 1941/42 | «Серкль Атлетік» |
— | — | — | 2 | 4 | — | — |
| 1942/43 | «Расінг» |
— | — | — | 3 | 3 | — | — |
| 1943/44 | «Париж-Капітал» |
РТ | 37 | 5 | 3 | — | — | |
| 1944/45 | «Расінг» |
— | — | — | 6 | 4 | — | — |
| 1945/46 | «Расінг» |
Д-1 | 30 | 14 | 5 | 3 | 2 | 1 |
| 1946/47 | «Расінг» |
Д-1 | 31 | 13 | 1 | 0 | 1 | 0 |
| 1947/48 | «Расінг» |
Д-1 | 28 | 16 | 5 | 5 | 2 | 1 |
| 1948/49 |  «Торіно» |
Д-1 | 8 | 2 | — | — | — | — |
| Усього за кар'єру | Д-1 | 97 | 45 | 34 | 31 | 5 | 2 | |
| Д-2 | 37 | 18 | ||||||
Примітки ред.
- ↑ Рене Бієль (анг.) . National Football Teams. Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 23 березня 2016.
Посилання ред.
- Дані про гравця в «Енциклопедії футболу». [Архівовано 16 березня 2016 у Wayback Machine.] (італ.)
- Профіль (фр.) . Pari-Et-Gagne. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 23 березня 2016.
- Профіль (анг.) . EU-Football.info. Архів оригіналу за 3 жовтня 2021. Процитовано 23 березня 2016.
- Профіль (анг.) . National Football Teams. Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 23 березня 2016.