Еллен Гледич
Еллен Гледич (англ. Ellen Gleditsch; 29 грудня 1879, Мандал — 5 червня 1968, Осло) — норвезька радіохімікиня. Почавши роботу в галузі радіохімії під керівництвом Марії Кюрі, стала першою в Норвегії викладачкою хімії та почесним доктором низки університетів.
| Еллен Гледич | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
29 грудня 1879[1] Мандал, Вест-Агдер, Норвегія[2] |
| Померла |
5 червня 1968 (88 років) Осло, Норвегія[2] |
| Поховання | Вестре Гравлюннd |
| Країна |
 Норвегія |
| Діяльність | хімік, викладачка університету |
| Alma mater |
Університет Осло[2] Паризький університет[2] Єльський університет[2] |
| Заклад | Університет Осло |
| Посада | president Graduate Women Internationald |
| Членство |
Норвезька асоціація прав жінокd Norske Kvinnelige Akademikeres Landsforbundd |
| Брати, сестри |
Кристіан Гледичd Ейвінд Гледичd |
| Нагороди | |
 Еллен Гледич у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Еллен Гледич народилася в Мандалі (Норвегія) 1879 року. Вона — старша з десятьох дітей Карла Крістіана Гледича і Петри Бірґітти Гансен. Предки родини Гледич прибули в Норвегію з Югославії за 100 років до народження Еллен[3].
Закінчивши школу 1897 року, Еллен працювала помічницею фармацевта. 1902 року вона склала іспити з фармакології і переїхала в Християнію (нині Осло), щоб вчитися там в університеті. Рік потому вона стала асистенткою в хімічній лабораторії університету. Склавши 1905 року вступні іспити, 1906 року вона отримала місце секретаря[4][5].
Протягом 1906—1907 року вона також працювала асистенткою хіміка Ейвінна Бедткера[en] і розповіла йому про свою мрію навчатися в Парижі у Марії Кюрі. Бедткеру вдалося переконати Кюрі взяти Еллен Гледич як асистентку, й у вересні 1907 року вона приєдналася до дослідницької групи Марії Кюрі в Сорбонні[6]. Співпраця Кюрі й Гледич тривала 5 років, після чого вони на все життя залишилися близькими подругами. 1912 року Гледич здобула диплом ліценціата в Сорбонні. У 1913—1914 роках вона, завдяки отриманій стипендії, працювала в США з радіохіміком Бертрамом Болтвудом[en] у Єльському університеті. 1914 року Коледж Сміт присвоїв Гледич звання почесного доктора[4].
1916 року Еллен Гледич отримала місце доцента в Університеті Християнії, ставши 1929 року другою в Норвегії жінкою — викладачем (після Кристін Бонневі) і першою жінкою — викладачем хімії[7][4]. Очоливши кафедру неорганічної хімії, вона залишалася на цій посаді аж до виходу на пенсію 1946 року[7]. 1920 року її досягнення відзначено премією Нансена[7]. Протягом наступних років Гледич також викладала в університетах Страсбурга, Будапешта, Софії, Бухареста, Глазго і в ряді університетів США. 1946 року Еллен Гледич отримала норвезький орден Святого Олафа I ступеня. 1946 року вона стала почесним доктором Страсбурзького університету, 1962 року — Сорбонни. З її ініціативи відбулася перша закупівля радію Норвегією, що згодом привело до створення Інституту радію (Kristiania Radiumsinstitutt, нині Norske Radiumhospital[no])[4].
Від 1926 до 1929 року Еллен Гледич була президентом Міжнародної федерації жінок з університетською освітою[en] (International Federation of University Women)[7]. Під час Другої світової війни вона сприяла норвезькому руху Опору, а в повоєнний час була членом комітету ЮНЕСКО з міжнародного контролю нерозповсюдження ядерної зброї. Еллен Гледич — авторка близько 150 опублікованих робіт, зокрема книг з хімії, історії хімії та радіоактивності.
Примітки ред.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б в г д Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th Century — Routledge, 2003. — Vol. 1. — P. 508. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
- ↑ Pioneer Women of Radioactivity, 1997, с. 51.
- ↑ а б в г д Ladies in the Laboratory II, 2004, с. 98.
- ↑ Pioneer Women of Radioactivity, 1997, с. 51—52.
- ↑ Pioneer Women of Radioactivity, 1997, с. 53—54.
- ↑ а б в г UNESCO Archives AtoM Catalogue.
Література ред.
- Mary R. S. Creese, Thomas M. Creese. Ladies in the Laboratory II: West European Women in Science, 1800-1900: a Survey of Their Contributions to Research. — Scarecrow Press, 2004. — P. 98.
- Anne-Marie Weidler-Kubanek, Grete P. Grzegorek. Ellen Gledistch:Professor and Humanist // A Devotion to Their Science: Pioneer Women of Radioactivity / Marelene F. Rayner-Canham, Geoffrey Rayner-Canham. — Chemical Heritage Foundation, 1997. — P. 51—76.
Посилання ред.
- Gleditsch, Ellen. UNESCO Archives AtoM Catalogue (англ.). Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 20 березня 2021.