Екі́стика (англ. Ekistics < дав.-гр. οἶκος — будинок, житло) — теорія формування та еволюції людських поселень, запропонована грецьким архітектором-містобудівником К. Доксиадісом в 1950-60-х. Екістика вивчала способи створення поселень, оптимально облаштованих у сенсі планувальної архітектури.

Екістика стверджує, що міста розвиваються, проходячи чотири етапи:

  1. Динаполіс — моноцентричне місто, зазвичай розвивається в просторі в одному напрямку
  2. Динаметрополіс — розвиток декількох дінаполісів в різних напрямках
  3. Динамегалополіс — місто-гігант
  4. Екуменополіс (ойкуменаполіс) — гіпотетичне всесвітнє місто майбутнього, досконала форма розселення людей. Екуменополіс включатиме всі території з досить високою щільністю населення (від 50 осіб на км²), в ньому буде жити більшість населення Землі. Решта будуть жити в ізольованих поселеннях там, де природні умови будуть не настільки сприятливі.

Екістика пропонує комплексний підхід до містобудування, однак має декілька недоліків, головний з яких полягає в тому, що вона не бере до уваги суспільно-економічні фактори (наприклад, географію виробництва), що впливають на розселення людей. Розселення в рамках цієї теорії розглядається як процес, незалежний від зовнішніх обставин.

Екістичні одиниці ред.

  • окрема людина — 1
  • кімната — 2
  • дім — 5
  • група будинків (хутір) — 40
  • маленьке село (сільце) — 250
  • село — 1500
  • маленький поліс (містечко) — 10000
  • поліс (місто) — 75000
  • маленький метрополіс — 500000
  • метрополіс — 4 млн
  • маленький мегаполіс — 25 млн
  • мегаполіс — 150 млн
  • маленький епорополіс — 750 млн
  • епорополіс — 7500 млн
  • екименополіс — 50000 млн

Див. також ред.

Посилання ред.