Експеримент Майкельсона — Гейла

Експеримент Майкельсона — Гейла (англ. Michelson — Gale experiment) 1925 року здійснив вимірювання швидкості обертання Землі відносно своєї осі за допомогою оптичних інтерферометрів Майкельсона.

Історія ред.

У 1904 році Майкельсон описав теоретично модель вимірювання відносного зміщення фази для інтерферометра, що обертається (нагадує т.з. ефект Саньяка)[1] та передбачив потенціальні геометричні розміри інтерферометра, що міг виміряти швидкість обертання Землі навколо своєї осі. Довгий час на проведення експерименту не вистачало коштів. Проте після втручання Зільберштейна[2], який дещо «уточнив» модель обертання Майкельсона, а також особисто виділив свою місячну зарплату професора теоретичної фізики (491,55 долара), фінанси знайшлись (17 000 доларів), і грандіозна споруда (620 × 340 м) була споруджена в Клірінзі (штат Іллінойс). 1924 року Майкельсон, разом з Гейлом провели сотні вимірів відносного зміщення фази інтерферометра[3][4].

Модель Майкельсона для кругового руху променів світла ред.

Розглянемо рух по замкненій траєкторії зі швидкістю  . Циркуляція вектора швидкості по замкненій траєкторії є величина:

 .

Знаючи довжину траєкторії  , ми можемо визначити швидкість матеріального тіла як:

 .

Різниця часу для двох променів світла, що рухаються назустріч один одному буде:

 ,

де враховано, що  . Підставляючи в дану формулу значення швидкості матеріального тіла  , знаходимо:

 ,

де враховано  . Перший інтеграл буде рівний нулю, а другий — рівний площі замкненого контуру:

 .

Таким чином, остаточний результат для різниці часу буде:

 .

Відносне зміщення фази для світлових променів буде:

 ,

де  . Для широти  ,  ,  ,   та   отримаємо наступну оцінку для відносного зміщення фази:

 .

Для площі   ми будемо мати  , яке можна виміряти експериментально у вигляді зміщення інтерференційних смуг.

Експериментальні результати ред.

Оскільки зробити інтерферометр у вигляді кільця з радіусом Землі практично неможливо, тому замкнену інтерференційну схему робили на обмеженій площі з двома шляхами для променів світла. Звідси збільшення в 2 — рази значення відносного зміщення фази:

 ,

де   — кутова частота обертання Землі навколо своєї осі (вортекс Землі). Як джерело світла використовувалася 20-амперна дуга змінного струму. Довжина хвилі світла (середня) була   м, тиск повітря в трубах був   мм рт.ст. при такому тиску якість концентричних кілець інтерференційної картини була стабільна в часі та досить контрастна. 12-дюймові водогінні труби були покладені прямо і на одному рівні по периметру (620 × 340 м), з дублюванням лінії поперек одного кінця. Цей додатковий інтерферометр був необхідний для установки «0»-го зсуву. Він виконував роль «незміщеного» взірця, відносно якого і вимірювався зсув інтерференційних смуг.

Зсув інтерференційних смуг за рахунок обертання Землі спостерігався незалежними спостерігачами, а не тільки експериментаторами (для об'єктивності!), з повним пере регулюванням дзеркал інтерферометрів. Відхилення усереднювались в серіях по 20 вимірів. Було виконано 269 серій експериментів. Відносне зміщення фази променів становило середнє значення 0,230 ± 0,005, а обчислене значення — 0,236 ± 0,002.

Чи можливий глобальний інтерферометр Майкельсона? ред.

Так, в свій час Майкельсон мріяв про створення глобального інтерферометра. Проте, чи можлива його реалізація на практиці? На це некоректне запитання існує некоректна відповідь: і так, і ні. Дійсно, використавши тривіальне обмеження для відносного фазового зсуву:

 ,

при   та   ми знаходимо довжину хвилі:

 м, звідки випливає, що реалізація можлива тільки на радіохвилях, а на світлових хвилях — ні. Ба більше, можна порівняти радіус Землі та довжину світлової хвилі:
 ,

звідки також видно, що забезпечити виконання когерентності для такого числа хвиль є практично неможлива задача на сьогодні.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. A. Michelson Relative Motion of Earth and Aether // Philosophical Magazine. — 1904. — Vol. 6. — No. 8. — p. 716—719. (англ.)
  2. Ludwik Silberstein The Propagation of Light in Rotating Systems // JOSA. — Vol. 5. — No. 4. — p. 291—307. (англ.)
  3. Albert Michelson, Henry Gale The Effect of the Earth's Rotation on the Velocity of Light. Part II. — 1925/ (англ.)
  4. Albert Michelson, Henry Gale The Effect of the Earth's Rotation on the Velocity of Light. Part I. — 1925. (англ.)

Література ред.

  • Michelson, A. A. (1925). The Effect of the Earth's Rotation on the Velocity of Light, I. Astrophysical Journal. 61: 137. Bibcode:1925ApJ…61…137M. doi:10.1086/142878. {{cite journal}}: Перевірте значення |bibcode= (довідка)
  • Michelson, A. A.; Gale, Henry G. (1925). The Effect of the Earth's Rotation on the Velocity of Light, II. Astrophysical Journal. 61: 140. Bibcode:1925ApJ…61…140M. doi:10.1086/142879. {{cite journal}}: Перевірте значення |bibcode= (довідка)