Екосфера
Екосфе́ра (від дав.-гр. οἶκος — місце проживання та дав.-гр. σφαῖρα — куля) — це біосфера в межах сучасного життя. Запропонував цей термін у 1958 році американський вчений Ламонт Коул. Таким чином, екосфера Коула – це сучасна глобальна екосистема Землі, а біосфера у розумінні В.І. Вернадського – це глобальна екосистема нашої планети на всьому проміжку її історичного розвитку[1]. Наука про екосферу — глобальна екологія, або екосферологія[2].
Визначення екосфери ред.
Екосфера — планетарний простір, в якому відбуваються сучасні глобальні екологічні процеси, взаємодія між сучасною біосферою і техносферою, їх сума[3].
Межі екосфери ред.
Екосфера охоплює нижню частину атмосфери до рівня озонового шару (максимуму концентрації озону на висоті 20-25 кілометрів). На цій висоті щільність озону в 10 разів більша, ніж біля поверхні Землі. Озоновий шар захищає все живе від згубної дії ультрафіолетового випромінювання. В літосфері екосфера поширюється на глибину 2-3 (4) кілометри. В окремих випадках вона по тріщинах проникає на глибину до 5,5 кілометрів. Нижня межа екосфери визначається ізотермою 100 °C. Вона охоплюють всю товщу гідросфери, включаючи підземні води і донний шар, розташований на 1-2 кілометри нижче рівня дна океану (максимальну глибину світового океану встановлено в западині Челленджер у Маріанському жолобі – 11034 метрів[1]). Крайні межі екосфери належать мікроорганізмам завдяки їх виключній стійкості до несприятливих фізичних і хімічних чинників середовища. Життя визначається наявністю рідкої води. У горах вище 6200 метрів хлорофілвмісні організми проживати не можуть[4][5].
Посилання ред.
- ↑ а б Гандзюра В.П. Екологія. Навчальний посібник. Видання 3-тє, перероблене і доповнене. – К.: ТОВ «Сталь», 2012. – 390 с.
- ↑ Реймерс Н. Ф. Экология (теории, законы, правила принципы и гипотезы) — М.: Журнал «Россия Молодая», 1994 — 367 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 травня 2017. Процитовано 2 вересня 2017.
- ↑ Акимова Т.А. Экология. Человек – Экономика – Биота – Среда: учебник для студентов вузов / Т.А. Акимова, В.В. Хаскин.– 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. – 495 с.
- ↑ Федорук, А. Т. Экология: учеб. пособие / А. Т. Федорук.- Минск: Выш. шк., 2010. — 462 с.
- ↑ Крепша Н.В. Экология. Общая, социальная, прикладная: учебное пособие /Н.В. Крепша. – Томск: Изд-во ТПУ, 2006. – 149 с.