Едуард Дайзенгофер
Едуард Дайзенгофер (нім. Eduard Deisenhofer; 27 червня 1909, Фрайзінг — 31 січня 1945, Арнсвальде) — німецький офіцер Ваффен-СС, оберфюрер СС, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
| Едуард Дайзенгофер | |||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Eduard Deisenhofer | |||||||||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||||||||
| Народження |
27 червня 1909 Фрайзінг, Королівство Баварія, Німецька імперія | ||||||||||||||||||||||||
| Смерть |
31 січня 1945 (35 років) Арнсвальде, Третій Рейх | ||||||||||||||||||||||||
| Країна |
.svg){kind=small} Третій Рейх | ||||||||||||||||||||||||
| Вид збройних сил |
 Ваффен-СС | ||||||||||||||||||||||||
| Рід військ | Танкові війська | ||||||||||||||||||||||||
| Роки служби | 1930-45 | ||||||||||||||||||||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1] | ||||||||||||||||||||||||
| Член | СС[1] | ||||||||||||||||||||||||
| Звання |
 Оберфюрер СС | ||||||||||||||||||||||||
| Формування |
 Лейбштандарт СС «Адольф Гітлер» 3-тя танкова дивізія СС «Тотенкопф» 10-та танкова дивізія СС «Фрундсберг» | ||||||||||||||||||||||||
| Командування |
21-й панцергренадерський полк СС 5-та танкова дивізія СС «Вікінг» 17-та панцергренадерська дивізія СС «Ґьотц фон Берліхінген» 15-та ваффен-гренадерська дивізія СС | ||||||||||||||||||||||||
| Війни / битви | Друга світова війна | ||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||||||||||
Ранні роки ред.
Едуард Дайзенгофер народився 27 червня 1909 року в місті Фрайзінг. Здобув вищу юридичну освіту, став доктором права. 25 травня 1930 року Дайзенгофер вступив в НСДАП (партійний квиток № 250 226), а 1 жовтня 1930 року в СС (службове посвідчення № 3 642). З 9 листопада 1933 командир 1-го штурму 3-го штандарта СС. 18 березня 1934 року перейшов в Лейбштандарт СС «Адольф Гітлер». У червні 1934 року переведений в частини посилення СС і 22 жовтня 1934 призначений командиром взводу у 2-му штурмбанні 2-го штандарту СС. У лютому 1935 переведений в концтабір Дахау, а в квітні зарахований в вартовий загін СС «Верхня Баварія». З квітня 1935 року служив в штандартах частин СС «Тотенкопф».
Друга світова війна ред.
19 жовтня 1939 року стає командиром II батальйону 1-го полку СС «Тотенкопф», а з травня 1940 року — II штурмбанна добровольчого штандарта СС «Нордвест». 22 квітня 1941 призначений командиром запасного піхотного батальйону СС «Ост». З 13 серпня 1941 був командиром I батальйону 9-го піхотного полку СС, а з 1 липня 1942 року — запасного мотоциклетного батальйону СС. Більша частина служби Дайзенгофера пройшла в дивізії СС «Тотенкопф».
У вересні 1942 року він був переведений на викладацьку роботу, а потім служив в Головному оперативному управлінні СС. 20 березня 1944 року Едуард був переведений в 10-ту танкову дивізію СС «Фрундсберг», де він командував 21-м панцергренадерським полком СС. З 6 по 12 серпня 1944 року Дайзенгофер командував 5-ю танковою дивізією СС «Вікінг».
12 серпня 1944 був зарахований в резерв, але вже 30 серпня очолив 17-ту панцергренадерську дивізію СС «Ґьотц фон Берліхінген», на чолі якої залишався до 30 вересня 1944 року. 26 січня 1945 року призначений командиром 15-ї ваффен-гренадерської дивізії СС. 31 січня 1945 року Едуард Дайзенгофер загинув в боях з радянськими військами в районі Арнсвальде.
Звання ред.
- Манн СС (9 листопада 1930)
- Шарфюрер СС (8 липня 1932)
- Труппфюрер СС (17 травня 1933)
- Обертруппфюрер СС (21 серпня 1933)
- Штурмфюрер СС (9 листопада 1933)
- Унтерштурмфюрер СС (1934)
- Оберштурмфюрер СС (24 квітня 1934)
- Гауптштурмфюрер СС (15 вересня 1935)
- Штурмбаннфюрер СС (2 жовтня 1938)
- Оберштурмбаннфюрер СС (20 квітня 1942)
- Штандартенфюрер СС (20 квітня 1944)
- Оберфюрер СС (1 січня 1945)
Нагороди ред.
- Цивільний знак СС (№2 013)
- Почесний кут старих бійців (лютий 1934)
- Йольський свічник (16 грудня 1935)
- Знак учасника зльоту СА в Брауншвейзі 1931
- Почесна шпага рейхсфюрера СС
- Кільце «Мертва голова»
- Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в бронзі
- Спортивний знак СА в бронзі
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
- Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років)
- Медаль «За вислугу років у СС» 4-го, 3-го і 2-го ступеня (12 років)
- Нагрудний знак «За поранення»
- в чорному (20 червня 1940)
- в сріблі
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу (26 червня 1940) — отримав 2 нагороди одночасно.
- Штурмовий піхотний знак в сріблі
- Орден Хреста Свободи (Фінляндія)
- 4-го класу з мечами
- 3-го класу з мечами (19 грудня 1941)
- Німецький хрест в золоті (29 квітня 1942) як штурмбаннфюрер СС і командир I батальйону 1-го піхотного полку СС «Тотенкопф»
- Лицарський хрест Залізного хреста (8 травня 1942) як штурмбаннфюрер СС і командир I батальйону 1-го піхотного полку СС «Тотенкопф»
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (21 липня 1942)
- Дем'янський щит
- Нагрудний знак ближнього бою в сріблі (1944)
Див. також ред.
Джерела ред.
- Fellgiebel, Walther-Peer (2000) [1986]. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile [The Bearers of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939–1945 — The Owners of the Highest Award of the Second World War of all Wehrmacht Branches] (German) . Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.
- Patzwall, Klaus D.; Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941 – 1945 Geschichte und Inhaber Band II [The German Cross 1941 – 1945 History and Recipients Volume 2] (German) . Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 978-3-931533-45-8.
- Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives [The Knight's Cross Bearers 1939–1945 The Holders of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939 by Army, Air Force, Navy, Waffen-SS, Volkssturm and Allied Forces with Germany According to the Documents of the Federal Archives] (German) . Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
- Schulz, Andreas, Wegmann Günter, Zinke, Dieter: Die Generale der Waffen-SS und Polizei: Lammerding-Plesch, Biblio-Verlag, 2003, ISBN 978-3-7648-2375-7.
- Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939–1945 Band 2: L–Z [The Oak Leaves Bearers 1939–1945 Volume 2: L–Z] (German) . Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2300-9.
- Yerger, Mark C. (2005). German Cross in Gold Holders of the SS and Police, Volume 2, "Das Reich: " Karl-Heinz Lorenz to Herbert Zimmermann. San Jose, CA: R. James Bender Publishing. ISBN 0-912138-99-8
- Die Wehrmachtberichte 1939–1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945 [The Wehrmacht Reports 1939–1945 Volume 3, 1 January 1944 to 9 May 1945] (German) . München, Germany: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG. 1985. ISBN 978-3-423-05944-2.