Едуард Гербст
Едуард Гербст (нім. Eduard Herbst; 1 грудня 1820, Відень — 25 червня 1892, там само)[3] — австрійський правник і державний діяч, професор кримінального права, ректор Львівського університету в 1853—1854 році.
| Едуард Гербст | |
|---|---|
| Eduard Herbst | |
_b_061.jpg) | |
| Народився |
9 грудня 1820[1][2] Відень |
| Помер |
25 червня 1892[1] (71 рік) Відень |
| Поховання | Віденський центральний цвинтар |
| Країна |
 Австро-Угорщина |
| Діяльність | політик, педагог, професор |
| Alma mater | Віденський університет |
| Галузь | кримінальне право, політика |
| Заклад | Львівський університет, Карлів університет |
| Посада | ректор Львівського університету (1853—1854) |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор права |
| Партія | Constitutional Partyd |
| Відомий завдяки: | політичній діяльність |
| Діти | Ернст Гербстd |
| Нагороди | |
 Едуард Гербст у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Вивчав право у Віденському університеті, де 1843 року здобув докторат. 10 червня 1847 року призначений професором кримінального права Львівського університету. Викладав теж філософію права та міжнародне право. У 1853—1854 році академічний сенат Львівського університету обрав Гербста ректором. 27 березня 1858 року отримав призначення на професора Карлового університету в Празі[4].
У 1861 році обраний в чеський сейм, стає лідером пронімецької партії. Незабаром зайняв визначне становище в райхсраті і в 1867 році отримав в так званому бюргерському міністерстві портфель міністра юстиції. Провівши новий статут цивільного судочинства, Гербст втримав свою посаду і в першому міністерстві Таафе (до 1870). При розпаді членів кабінету на партії автономістів і централістів, обстоював політику других. Особливу популярність здобула його пристрасна критика східної політики міністерства Ауершперга 1878—1879 роках, яка спричинила падіння кабінету. З утворенням кабінету Таафе, німецько-централістська група почала втрачати своє значення, а разом з тим зменшилася і значення Гербста. Однак це не перешкоджало йому до самої смерті займати одне з чільних місць у рядах своєї партії.
Галерея ред.
- Едуард Гербст
-
Карикатура на Гербста в чеському часописі «Humoristické listy», 1881 -
Могила Едуарда Гербста на центральному кладовищі Відня
Примітки ред.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #116729074 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Dr. Constant v. Wurzbach Herbst, Eduard // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 8. — S. 360.
- ↑ Herbst, Eduard (1820-1892), Parlamentarier und Jurist. Österreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950. Bd. 2. Wien : [s.n.], 2003-2011. (нім) . Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 16 лютого 2017.
- ↑ Finkel L. Historya Uniwersytetu Lwowskiego: Cz. 1 : Historya Uniwersytetu Lwowskiego do r. 1869. — Lwów 1894. — S. 313.
Джерела ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Едуард Гербст |
- Гербст, Эдуард // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.) / под ред. проф. И. Е. Андреевского. — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1892. — Т. VIII (15) : Гальберг — Германий. — С. 460.
- Finkel L., Starzyński S. Historya Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwów 1894. (пол.)