Едмунд Внук-Липинський
| Едмунд Внук-Липинський | |
|---|---|
| пол. Edmund Wnuk-Lipiński | |
 Едмунд Внук-Липинський. Варшава, 17 квітня 2008 року. | |
| Народився |
4 травня 1944 Суха (Куявсько-Поморське воєводство) |
| Помер |
4 січня 2015 (70 років) Варшава |
| Поховання | Вавжишевський цвинтарd |
| Громадянство |
 Польща |
| Національність | поляк |
| Діяльність | письменник, соціолог |
| Галузь | соціологія і політична соціологія |
| Alma mater | Faculty of Philosophy and Sociology, University of Warsawd і Варшавський університет (1966)[1] |
| Знання мов | польська |
| Заклад | Університет Нотр-Дам і Коледж Європи |
| Роки активності | 1978—2015 |
| Напрямок | фантастика |
| Жанр | оповідання, повість, роман |
| Magnum opus | «Напіврозпад» |
| Нагороди |
 |
Е́дмунд Внук-Липи́нський (пол. Edmund Wnuk-Lipiński; * 4 травня 1944, Суха — † 4 січня 2015, Варшава) — польський соціолог, письменник, що спеціалізувався в галузі фантастики.
Біографічні дані ред.
1966 року Едмунд Внук-Липинський закінчив філософсько-суспільний факультет Варшавського університету. Здобув науковий ступінь доктора наук, а згодом — ступінь габілітованого доктора в галузі соціології[2]. У 1992 році став професором гуманітарних наук. Внук-Липинський спеціалізувався в соціології політики.
Він став засновником та першим директором Інституту політичних досліджень Польської академії наук. Внук-Липинський читав лекції в Інституті гуманітарних наук у Відні, в Університеті Нотр-Дам, у вищих навчальних закладах Канади, Норвегії, Франції (Національний центр наукових досліджень — Centre national de la recherche scientifique), Болгарії та Німеччини (Берлінський науковий колегіум — Wissenschaftskolleg). Був стипендіатом Віденського інституту гуманітарних наук (Institut für Die Wissenschaften vom Menschen), належав до численних міжнародних соціологічних товариств.
Внук-Липинський був завідувач кафедри соціології вищого навчального закладу Collegium Civitas у Варшаві. У 2006—2012 роках виконував обов'язки ректора цього університету. Також був членом патронатної ради Ягеллонського інституту.
Він був радником у галузі соціальної політики у профспілці «Солідарність», брав участь у дискусіях Круглого стола від імені демократичної опозиції. З 1989 по 1991 керував групою наукових радників у Громадянському парламентському клубі[3]. З 2008 року Внук-Липинський належав до Ради в галузі освіти і досліджень при президентові Польщі[4][5]. У 2010 році Внук-Липинський був членом комітету підтримки Броніслава Коморовського на позачергових президентських виборах у Польщі[6].
5 жовтня 2011 року президент Польщі Броніслав Коморовський удостоїв Едмунда Внука-Липинського звання Командора Ордена Відродження Польщі «за видатні досягнення в науково-дослідній, освітній і соціальній діяльності, за популяризацію науки в Польщі та в усьому світі»[7].
Едмунд Внук-Липинський помер 4 січня 2015 року після важкої хвороби у Варшаві[8][9]. Прощання відбулося 9 січня в церкві святої Анни, а поховали Внука-Липинського на Вавжишевському цвинтарі[pl][10][11][12].
Літературна творчість ред.
Як письменник Едмунд Внук-Липинський спеціалізувався в жанрі соціологічної фантастики, описуючи ставлення людей з різних соціальних верств до панування тоталітарної держави. Поряд із Янушем Зайделем був основоположником цієї течії в польській науковій фантастиці.
Внук-Липинський дебютував 1968 року оповіданням «Кшись» («Krzyś»)[13], надрукованим у журналі «Горизонти техніки». Згодом опублікував збірку оповідань «Пророцтво» («Przepowiednia») у виданні «Polska nowela fantastyczna», том 6, 1986.
Він опублікував також трилогію «Апостезіон» («Apostezjon»), що складається з книжок «Вир пам'яті» («Wir pamięci», 1979), «Напіврозпад» («Rozpad połowiczny», 1988) та «Засновницьке вбивство» («Mord założycielski», 1989). 2000 року видавництво «SuperNOWA» випустило у світ єдине повне видання цього циклу (з поновленням тексту, який спочатку був вилучений внаслідок цензурного втручання).
У 1988 році письменника нагородили премією імені Януша Зайделя за «Напіврозпад»[3] і премією «Шльонкфа».
Оповідання Внука-Липинського «Діалог через річку» («Dialog przez rzekę») (1985) перекладено угорською мовою: «Párbeszéd a folyón át» (1986).
Публікації в галузі соціології ред.
- Praca i wypoczynek w budżecie czasu, Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Gdańsk 1972
- Metody badania czasu wolnego a socjologiczna interpretacja materiału empirycznego. Referat, Komitet Statystyki i Ekonometrii PAN, Gdańsk 1973
- Czas wolny. Współczesność i perspektywy, Instytut Wydawniczy CRZZ, Warszawa 1975
- Problematyka kształtowania się potrzeb czytelniczych, Instytut Książki i Czytelnictwa BN, Warszawa 1975
- Rozumienie kultury. Szkice socjologiczne, Instytut Wydawniczy CRZZ, Warszawa 1979
- Budżet — struktura społeczna — polityka społeczna, Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Wrocław 1981
- Rozpad połowiczny. Szkice z socjologii transformacji ustrojowej, Instytut Studiów Politycznych PAN, Warszawa 1991
- Demokratyczna rekonstrukcja. Z socjologii radykalnej zmiany ustrojowej, Wydawnictwo Naukowe PWN, Warszawa 1996
- Granice wolności. Pamiętnik polskiej transformacji, Scholar, Warszawa 2003
- Świat międzyepoki, Znak, Kraków 2004
- Socjologia życia publicznego, Scholar, Warszawa 2005
Ушанування ред.
- Іменем Внука-Липинського названо Інститут соціології — складову частину варшавського вишу «Collegium Civitas»[14].
Примітки ред.
- ↑ https://nauka-polska.pl/#/profile/scientist?id=49507
- ↑ Autorzy nominowani do Nagrody Fandomu Polskiego im. Janusza A. Zajdla. fandom.art.pl. Процитовано 5 жовтня 2011.
- ↑ а б Edmund Wnuk-Lipiński w serwisie „Ludzie Wprost”. Процитовано 5 жовтня 2011.
- ↑ Grono kompetentnych osób. Президент Польщі. 19 лютого 2008. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 января 2015.
- ↑ Rada do spraw Edukacji i Badań Naukowych przy Prezydencie RP. Президент Польши. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
- ↑ Komitet poparcia Bronisława Komorowskiego. onet.pl. 16 травня 2010. Процитовано 26 квітня 2014.
- ↑ Lista odznaczonych pracowników naukowych. Президент Польщі]]. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
- ↑ Prof. Edmund Wnuk-Lipiński nie żyje. Wiadomości - Gazeta.pl. 4 січня 2015. Архів оригіналу за 4 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
- ↑ Odszedł wybitny socjolog. Profesor Edmund Wnuk-Lipiński nie żyje. Dziennik.pl. 4 січня 2015. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
- ↑ Edmund Wnuk-Lipiński. Gazeta Wyborcza. 8 січня 2015. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
- ↑ Pogrzeb prof. Edmunda Wnuk-Lipińskiego. Collegium Civitas. 5 січня 2015. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
- ↑ Żegnamy profesora Edmunda Wnuk-Lipińskiego. Instytut Spraw Publicznych. 9 січня 2015. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
- ↑ Владимир Аникеев. НАУЧНАЯ ФАНТАСТИКА ПОЛЬШИ: ПИСАТЕЛИ И КРИТИКИ НАУЧНОЙ ФАНТАСТИКИ В ПОЛЬСКОЙ РЕСПУБЛИКЕ. Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019.
- ↑ «Instytut Socjologii im. Edmunda Wnuk-Lipińskiego». Сайт civitas.edu.pl. Прочитано 19.03.2020. Архів оригіналу за 19 березня 2020. Процитовано 19 березня 2020.
Зовнішні зв'язки ред.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Едмунд Внук-Липинський (пол.) |