Вікіпедія

Едем

Про інші значення див. Едем (значення) та Едемський сад (значення).

Едем або Едемський сад (івр. גַּן עֵדֶן‎, Gan Eden; араб. جنة عدن‎, Jannat 'Adn) — місце первісного проживання людей, згідно текстів авраамічних релігій; сад, де перші люди вели безтурботне життя до гріхопадіння. Часто вживається як синонім Раю, проте на відміну від нього уявляється як матеріальне місце.

«Адам і Єва у саду Едему», Лукас Кранах, 1530

У Старому Заповіті ред.

 
Едемський сад, картина братів Лімбург, між 1411 та 1416

Згідно з Книгою Буття, Едем розташовувався «на сході» та був створений Богом для проживання перших людей — Адама та Єви[1]. В Едемі перші люди не мали потреби в добуванні харчів, оскільки там росли дерева, що забезпечували їх плодами. Богом дозволялося їсти всі плоди, крім плоду Дерева пізнання добра і зла[2].

У Книзі описується географія Едему та навколишніх земель: з нього витікає річка, що розділяється на Пішон (оточує він усю землю Хавіла), Ґіхон (оточує Ефіопію), Тигр (протікає на сході Ашшуру) і Євфрат[3].

Люди, що мешкали в Едемі, Адам і Єва, були безгрішні і, згідно з традиційними уявленнями, безсмертні (у той же час 1 М. 3:22 вказує, що вічне життя було їм доступно не безпосередньо, а у вигляді Дерева життя), проте, спокушені Змієм, вони з'їли плід із забороненого Дерева пізнання добра і зла, скоївши тим самим гріхопадіння, внаслідок чого втратили безсмертя та зіпсували свою природу, що передалося нащадкам. Також, Єва втратила рівність із Адамом і надалі мусила коритись йому та болісно народжувати, а Адам мусив добувати їжу працею[4]. Бог закрив Едем для людей, вигнав їх, поставивши на сторожі ангелів — херувимів з полум'яним мечем[5].

Богословами описи Едему як саду пояснюються як метафора гармонії між природою та культурою. Людина відчуває себе у безпеці й достатку, отримуючи від природи все необхідне; водночас природа від цього не зазнає руйнування[6].

У Корані ред.

Священна книга мусульман описує первісне місце проживання людей лише загально. Під назвою Джаннат (в українському перекладі Корану — Рай) він називається місцем, де Аллах оселив Адама та його дружину. Після скуштування забороненого плоду за намовою Ібліса, їх було вигнано з Джаннату[7]. В Корані, на відміну від Старого Заповіту, дорога до Джаннату не була назавжди закрита людям, а доступна й надалі тим, хто щиро сповідує іслам[8]. Джаннат слід розуміти не як місце на Землі, а як інший світ, оскільки за розмірами він згаданий як рівний небу та землі[9].

Джаннату в Корані більше уваги приділено як місцю посмертного перебування для праведників, що ближче до християнського Раю. В той же час, Рай мислиться радше як стан душі, тоді як Джаннат має безліч речей для тілесних задоволень: сади, річки, плоди, джерела напоїв, слуг та дружин[10]. Всі ці блага не згадуються щодо Джаннату в часи, коли перші люди перебували в ньому. Проте деякі паралелі зі Старозаповітним Едемом прослідковуються, наприклад, також згадуються чотири річки, описані в Корані як чотири чудесні річки (або види річок) води, молока, вина та меду[11].

Місцезнаходження Едему ред.

 
Адам, Єва та дивовижні рослини (баранець) з гравюри «Paradisi in Sole Paradisus Terrestris» (1629) німецького художника Христофора Швайцера

З приводу ототожнення річок Пішон і Ґіхон з реальними річками, думки дослідників розходяться. Серед можливих варіантів згадуються такі річки, як Аракс, Ганг, Керхе, Карун (в Еламі), Діяла, Ваді ар-Рума і навіть Ніл. Єврейська релігійна традиція ототожнює річку Ґіхон з однойменним джерелом у Єрусалимі[12].

Оскільки Перська затока у давнину вважалася місцем, куди впадали ці річки, то її іноді ототожнювали з великою річкою, що розділяється на чотири. Таке ототожнення затоки з річкою підкріплює заснована на біблійному тексті (1 М. 11:2,9) думка, що Едемський сад був розташований на схід від «Шінара» (можливо, Шумера). Етимологія слова «Едем» виводиться прихильниками цієї гіпотези від шумерського слова Едін (рівнина) — географічного терміна, яким часто позначається рівнина між Тигром і Євфратом у південній Месопотамії. Інші дослідники вважають, що єдина річка-витік знаходилася на півночі біля початку Тигру і Євфрату; у цьому випадку, однак, виникає проблема ідентифікації річок Пішон і Ґіхон[12].

Існує версія, що Пішон у наш час — це переривчаста річка Ваді Аль-Батін у Саудівській Аравії та Кувейті, а Ґіхон — Карун, що протікає територіями сучасних Іраку та Ірану. З кліматологічних досліджень американсько-латвійського археолога Юріса Зарінса слідує, що територія Межиріччя біля Перської затоки мала вологий клімат у період 6-5 тис. років тому. Потім її було затоплено морем. Саме цей час міг бути відображений в Старому Заповіті як час існування Едему[12].

Британський історик Девід Рол стверджує, що Едемський сад розташовувався в іранській провінції Азербайджан в околицях Тебриза, в довгій долині на північ від вулкана Сехенд. Навколишні річки нагадують своїм розташуванням легендарні Пішон, Ґіхон, Тигр і Єфрат[13].

На думку креаціоністів, складність у визначенні місця розташування Едему становить описаний в Біблії всесвітній потоп, який призвів до значних змін літосфери і гідросфери так, що не можливо достеменно встановити зв'язок між допотопними і сучасними місцевостями[14].

Відповідно до цього, можна припустити, що перші поселення після потопу в Шинеарському краї (також Сенаар) у місті, пізніше відомому як Вавилон, могли перенести назви раніше відомих їм річок допотопного світу на річки, які оточували їх у той час. Так можна пояснити появу топонімів річок, що збігаються з біблійними описами. Отож, Едем міг перебувати у будь-якій точці планети, в тому числі до нашого часу будучи похованим під товщею ґрунту, або опинившись на верхівці гори[15].

Паралелі з Едемом ред.

 
Антична Золота доба, картина Франца Людвіга Кателя, 1812 р.

Образ минулого часу, коли люди безтурботно жили в достатку, відомий у багатьох культурах. Так, у античній міфології це так звана Золота доба, в індуїзмі — Сатья-юґа.

Як місце, Едем подібний з островом безсмертних Дільмуном з шумерських легенд, островами блаженних з античної міфології, садом Гесперид (примітно, що в ньому росли чарівні дерева). Також, паралелі з Едемом є в Платоновій Атлантиді, що описується як благодатне місце, жителі якого з часом розбещуються та гинуть.

Із середини I тис. до н. е. слово «Едем» стає синонімом «паірідеза» (𐎱𐎼𐎭𐎹𐎭𐎠𐎶) — буквально «місце, обнесене стіною»[16] (звідси «пардес», івр. פרדס‎, від нього в свою чергу грец. παράδεισος, лат. paradisus, англ. paradise, що українською перекладається як «Рай»), яким називали царський сад чи мисливські угіддя[17].

Моделлю Едему може розглядатися Єрусалимський храм, зокрема його Святе святих, де первосвященники, подібно до перших людей до гріхопадіння, могли, згідно переказів, безпосередньо спілкуватися з Богом[18].

Едем у літературі ред.

Земний рай у «Божественній комедії» Данте ред.

Земний рай у Данте знаходиться на вершині гори Чистилища (гора Чистилища і Єрусалим у Данте розташовані на протилежних кінцях земного діаметра).

Едем у романі «Життя і пригоди Мартіна Чезлвіта» ред.

У романі Чарлза Діккенса «Життя і пригоди Мартіна Чезлвіта» Едемом називалося американське поселення, у якому Мартін і його компаньйон Марк Теплі купили ділянку землі. За запевненням агента земельної компанії містера Скеддера Едем являв собою квітуче місто, у якому були банки, церкви, фабрики, готелі, біржа, редакція щоденної газети і т. д. У дійсності в Едемі виявилося кілька напівзруйнованих будинків, мешканці яких виїхали або померли від лихоманки, а місцевість виявилося заболоченою і надзвичайно нездоровою.

У романі «Едем» Станіслава Лема ред.

У романі Лема 1959-го року, прекрасна здаля планета названа космопілотами Едемом, але коли вони впали — занадто наблизившись до неї на обльоті, щоб краще її роздивитись, і врізавшись помилково в атмосферу — то знаходять на ній цивілізацію, що поневолила власне населення за допомогою тотального контролю над інформаційними потоками.

Примітки ред.

  1. ↑ Буття 2:8
  2. ↑ Буття 2:9
  3. ↑ Буття 2:10-14
  4. ↑ Буття 3:1-18
  5. ↑ Буття 3:24
  6. ↑ Рай в Библии: сад или город? | Православный журнал "Нескучный сад". www.nsad.ru. Архів оригіналу за 15 вересня 2019. Процитовано 22 квітня 2020.
  7. ↑ Коран Сура 2: 30-36
  8. ↑ Коран Сура 2: 38
  9. ↑ Корна Сура 57: 21
  10. ↑ Коран Сура 2: 25; 78: 31-35; 56: 12-19; 28-37
  11. ↑ Коран Сура 47: 15
  12. ↑ а б в Has the Garden of Eden been located at last?. www.ldolphin.org. Архів оригіналу за 29 жовтня 2005. Процитовано 19 квітня 2020.
  13. ↑ Cline, Eric H. (2007). From Eden to exile : unraveling mysteries of the Bible. Washington, D.C.: National Geographic. с. 10. ISBN 978-1-4262-0084-7. OCLC 80460697.
  14. ↑ Austin, S.A., (й ін.), «Catastrophic plate tectonics: A global model of earth history»; з роботи Walsh, R.E. (Ed.), «The Third International Conference on Creationism», Pittsburgh, Pennsylvania, с. 609—621, 1994
  15. ↑ Where was Eden? Part 1 - creation.com. creation.com (en-gb) . Архів оригіналу за 20 серпня 2020. Процитовано 19 квітня 2020.
  16. ↑ Bachenheimer, Avi. Old Persian: Dictionary, Glossary and Concordance (англ.). Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 20 квітня 2020.
  17. ↑ Pyyhtinen, Olli (3 березня 2016). The Gift and its Paradoxes: Beyond Mauss (англ.). Routledge. с. 73. ISBN 978-1-317-03037-9. Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 20 квітня 2020.
  18. ↑ davidsschrock (21 вересня 2017). The Garden of Eden: A Biblical-Theological Framework. Via Emmaus (англ.). Архів оригіналу за 30 квітня 2020. Процитовано 20 квітня 2020.

Посилання ред.


  Це незавершена стаття з біблеїстики.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Едем&oldid=40900815