Егмонт цур Ліппе-Вайссенфельд

Принц Егмонт Рюдігер Марія Альфред Леопольд Бонавентура цур Ліппе-Вайссенфельд (нім. Egmont Rüdiger Maria Alfred Leopold Bonaventura Prinz zur Lippe-Weißenfeld; 14 липня 1918 — 3 березня 1944) — німецький льотчик винищувальної авіації, майор люфтваффе (1944). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Егмонт цур Ліппе-Вайссенфельд
нім. Egmont Prinz zur Lippe-Weißenfeld
Народився	14 липня 1918(1918-07-14) Зальцбург, Австрія
Помер	22 березня 1944(1944-03-22) (25 років) або 12 березня 1944(1944-03-12) (25 років) Saint-Hubertd, Arrondissement of Neufchâteaud, Люксембург, Валлонія, Бельгія
Поховання	Ysselsteyn German war cemeteryd
Країна	Німецька імперія
Діяльність	льотчик, військовослужбовець
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	майор
Рід	House of Lipped
Батько	Alfred Rudolf Maria Egmont Prinz zur Lippe-Weissenfeldd
Мати	Anna Reichsgräfin von Goëssd
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Золотий німецький хрест Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Нагрудний знак пілота Почесний Кубок Люфтваффе
Медіафайли у Вікісховищі

Замок Альт-Вартенбург, в якому виріс принц Егмонт.

Біографія

Принц Егмонт під час брифінгу (1943).

В 1936 році поступив в австрійську армію, служив у піхоті. Після аншлюсу поступив в люфтваффе. Після закінчення авіаційного училища в 1940 році зарахований в 2-гу групу 76-ї важкої винищувальної ескадри. З 4 серпня 1940 року служив в 4-й ескадрильї 1-ї ескадри нічних винищувачів. З 15 листопада 1941 року — командир 5-ї ескадрильї 5-ї ескадри нічних винищувачів. З 1 жовтня 1942 року — командир 1-ї групи 3-ї ескадри нічних винищувачів, з 1 червня 1943 року — 3-ї групи 1-ї ескадри нічних винищувачів. З 20 лютого 1944 року — командир 5-ї ескадри нічних винищувачів. 3 березня 1944 року його літак зачепив крилом гірський схил і розбився, Ліппе загинув. Похований на німецькому військовому цвинтарі в Нідерландах, праворуч спочиває інший ас із знатного роду — принц Генріх цу Зайн-Віттгенштайн.

Всього за час бойових дій здобув 51 нічну перемогу.

Нагороди

• Нагрудний знак пілота (5 жовтня 1938)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (17 грудня 1939)
  • 1-го класу (17 січня 1940)
• 4 рази нагороджений у Вермахтберіхт (19 червня 1941, 28 січня, 27 березня і 21 червня 1942)
• Німецький хрест в золоті (22 січня 1942)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (16 квітня 1942)
  • дубове листя (№2 серпня 1943)
• Почесний Кубок Люфтваффе
• Авіаційна планка нічного винищувача в золоті
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі

Література

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.197 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• Klaus D. Patzwall / Veit Scherzer: Das Deutsche Kreuz 1941 – 1945 Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt 2001, ISBN 978-3-931533-45-8
• Ritterkreuz Archiv IV/2008, Veit Scherzer, Ranis, Dezember 2008, ISSN 1866-4709