Евертон Енріке де Соуза

бразильський футболіст

Евертон Енріке де Соуза (порт. Ewerthon Henrique de Souza, нар. 10 червня 1981, Сан-Паулу) — бразильський футболіст, що грав на позиції нападника.

Ф
Евертон
Евертон
Евертон
Особисті дані
Повне ім'я Евертон Енріке де Соуза
Народження 10 червня 1981(1981-06-10)[1][2] (42 роки)
  Сан-Паулу, Бразилія
Зріст 175 см
Вага 65 кг
Громадянство  Бразилія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1998–2001 Бразилія «Корінтіанс» 31 (7)
1999   Бразилія «Ріо-Бранко» 22 (8)
2001–2005 Німеччина «Боруссія» (Дортмунд) 119 (47)
2005–2010 Іспанія «Реал Сарагоса» 111 (48)
2007   Німеччина «Штутгарт» 11 (1)
2008   Іспанія «Еспаньйол» 8 (1)
2010–2011 Бразилія «Палмейрас» 29 (8)
2011 Росія «Терек» 6 (1)
2012 Катар «Аль-Аглі» (Доха) 5 (0)
2012–2013 Бразилія «Америка Мінейру» 14 (3)
2014 Бразилія «Атлетіку Сорокаба» 0 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2001–2003 Бразилія Бразилія 7 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Виступав, зокрема, за клуби «Боруссія» (Дортмунд) та «Реал Сарагоса», а також національну збірну Бразилії.

Клубна кар'єра ред.

Вихованець клубу «Корінтіанс» зі свого рідного міста Сан-Паулу. В цій же команді і розпочав дорослу кар'єру, взявши участь в 11 матчах чемпіонату. Але так і не ставши основним гравцем був відданий в оренду в «Ріо-Бранко». Лише після повернення в рідний клуб закріпився у його складі. З ним у 1998 та 1999 року виборов титул чемпіона Бразилії, а 2000 року допоміг виграти перший розіграш клубного чемпіонату світу.

Влітку 2001 за 7,1 млн євро бразилець перейшов у «Боруссію» (Дортмунд)[3], з якою у першому ж сезоні виграв чемпіонат Німеччини[4], а також дійшов до фіналу Кубка УЄФА, де його клуб програв нідерландському «Феєнорду» (2:3)[5]. В подальшому у складі «джмелів» Евертон провів ще три сезони, теж будучи основним гравцем, але клуб більше не здобував серйозних результатів, хоча і дійшов до фіналу літнього Кубка німецької ліги 2003 року. Загалом в Дортмунді бразилець за цей час забив 47 голів і віддав 17 результативних передач у 119 матчах Бундесліги, також забив 3 голи у 7 іграх Кубка Німеччини та 4 голи у 27 виступах на європейській арені. Його особисто найуспішнішим сезоном став сезон 2003/04, коли він з 16 голами і разом з Яном Коллером став найуспішнішим бомбардиром «Боруссії»[6].

В липні 2005 року через фінансові проблеми «Боруссії», бразильця за 3,5 мільйони євро було продано в іспанський клуб «Реал Сарагоса». У Прімері він дебютував 28 серпня в матчі проти столичного «Атлетіко Мадрид» (0:0) і у першому сезоні, створивши якісну пару нападників із аргентинцем Дієго Міліто, з 12 голами у 37 іграх він посів 7-ме місце у списку найкращих бомбардирів чемпіонату разом з Фернандо Торресом, а «Сарагоса» зайняла 11 місце в чемпіонаті, а також стала фіналісткою Кубка Іспанії, де у вирішальному матчі Евертон забив гол у ворота «Еспаньйола», але його клуб розгромно поступився 1:4. Тим не менше, в другому сезоні 2006/07, через прихід Пабло Аймара, а також набір форми Серхіо Гарсією, Евертон перестав бути стабільним основним форвардом і забив лише 6 голів в 27 матчах.

 
Евертон святкує гол у складі «Терека». 2011 рік.

Влітку 2008 року в команді з'явився ще один бразильський форвард Рікарду Олівейра, що ставило під сумнів подальші перспективи Евертона і 14 липня 2007 року його було віддано в оренду на сезон до тодішнього чемпіона Німеччини, клубу «Штутгарт». Втім у складі «швабів» бразилець не зумів повторити свої попередні результати, які ван мав у Бундеслізі, і забив лише 1 гол у чемпіонаті до 28 січня 2008 року, коли його оренда була припинена достроково[7]. В результаті другу половину сезону бразилець провів в оренді в іспанському «Еспаньйолі»[8].

Після закінчення терміну оренди влітку 2008 року Евертон повернувся до «Сарагоси», що за час відсутності бразильця встигла вилетіти до Сегунди. Там Евертон в сезоні 2008/09 у 36 матчах забив 28 голів, лише на один відставши від Ніно з «Тенеріфе», який став найкращим бомбардиром турніру. Цей результат дозволив команді Евертона повернутись до Прімери, але там у першій половині сезону 2009/10 він забив лише 2 голи в 11 іграх, через що залишив клуб в зимову перерву.

22 лютого 2010 року став гравцем «Палмейраса»[9], де провів увесь наступний рік, після чого тривалий час залишався без контракту. Лише 17 липня 2011 року Евертон підписав контракт з грозненським «Тереком». Дебютував у складі нової команди в матчі 20-го туру Прем'єр-ліги Росії проти московського «Динамо» і відзначився забитим м'ячем[10]. Втім в подальшому не зумів стати основним гравцем і 9 січня 2012 року залишив «Терек»[11].

В середині січня 2012 року уклав контракт з катарським футбольним клубом «Аль-Аглі» з міста Доха[12], де теж не закріпився і у серпні став гравцем бразильського клубу «Америка Мінейро» з міста Белу-Орізонті, що грав у Серії Б. Там Евертон виступав до кінця року, а весь 2013 рік залишався без команди.

13 січня 2014 року підписав контракт з клубом «Атлетіку Сорокаба», за який зіграв 8 ігор у чемпіонаті штату Сан-Паулу, а 1 травня 2014 року завершив професійну ігрову кар'єру[13].

Виступи за збірну ред.

Після перемоги на молодіжному чемпіонаті Південної Америки у 2001 році, де він з 6-ма голами став найкращим бомбардиром турніру[14], Евертона запросили до національної збірної Бразилії.

25 квітня 2001 року в матчі відбіркового раунду до чемпіонату світу 2002 року проти Перу (1:1) Евертон дебютував за збірну, а вже влітку поїхав на розіграш Кубка Америки 2001 року у Колумбії, де його збірна вилетіла у чвертьфіналі.

Згодом поїхав зі збірною і на Золотий кубок КОНКАКАФ 2003 року у США та Мексиці, де разом з командою здобув «срібло». Програний фінальний матч проти Мексики (0:1) став останнім для Евертона у футболці «пентакамеонів». Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 3 роки, провів у формі головної команди країни 7 матчів.

Статистика виступів ред.

Статистика клубних виступів ред.

Сезон Команда Чемпіонат Усього
Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1998   «Корінтіанс» A 11 4 11 4
1999   «Ріо-Бранко» A 22 8 22 8
1999   «Корінтіанс» A 4 0 4 0
2000 A 11 3 11 3
2001 A 5 0 5 0
Усього за «Корінтіанс» 20 3 20 3
2001–02   «Боруссія» (Дортмунд) БЛ 27 10 27 10
2002–03 БЛ 33 11 33 11
2003–04 БЛ 31 16 31 16
2004–05 БЛ 28 10 28 10
Усього за «Боруссію» (Дортмунд) 119 47 119 47
2005–06   «Реал Сарагоса» ПД 37 12 37 12
2006–07 ПД 32 9 32 9
Усього за «Реал Сарагосу» 65 21 65 21
2007–08   «Штутгарт» БЛ 11 1 11 1
2007–08   «Еспаньйол» ПД 8 1 8 1
2008–09   «Реал Сарагоса» СД 36 28 36 28
2009–10 ПД 10 2 10 2
Усього за «Реал Сарагосу» 46 30 46 30
2010   «Палмейрас» A 29 8 29 8
2010–11   «Терек» ПЛ 6 1 6 1
2011–12   «Аль-Аглі» (Доха) СЛ 5 0 5 0
2012   «Америка Мінейру» A 14 3 14 3
2014   «Атлетіку Сорокаба» ? ? ? ? ?
Усього за кар'єру 362 131 362 131

Титули і досягнення ред.

«Корінтіанс»: 1998, 1999
«Корінтіанс»: 1999
«Корінтіанс»: 2000
«Боруссія» (Дортмунд): 2001–02

Примітки ред.

  1. Transfermarkt.de — 2000.
  2. BDFA
  3. Transfermarkt.de [Архівовано 20 січня 2019 у Wayback Machine.] Transferdaten Ewerthon.
  4. bild.de [Архівовано 20 січня 2019 у Wayback Machine.] Meisterentscheidungen.
  5. Feyenoord seal Uefa Cup win. BBC Sport. 8 травня 2002. Архів оригіналу за 14 лютого 2007. Процитовано 6 березня 2014.
  6. kicker.de [Архівовано 20 січня 2019 у Wayback Machine.] Spielerprofil Ewerthon.
  7. Ewerton bids farewell to VfB. vfb.de. 29 January 2008. Процитовано 29 January 2008.[недоступне посилання з квітня 2019]
  8. N-TV.de [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Ewerthon schon wieder weg.
  9. Ewerthon heading home. Sky Sports. 23 лютого 2010. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 28 серпня 2012.
  10. "Динамо" - "Терек": Протокол. Архів оригіналу за 11 жовтня 2011. Процитовано 25 серпня 2011.
  11. «Терек» розірвав контракт з «Евертоном» за обопільною згодою. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 січня 2019.
  12. Евертон перейде в катарський клуб «Аль-Ахлі». Архів оригіналу за 21 січня 2019. Процитовано 20 січня 2019.
  13. Ewerthon – Spielerprofil. transfermarkt.de. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 19 грудня 2015.
  14. www.rsssf.com [Архівовано 9 березня 2012 у Wayback Machine.] South American Youth Championships.

Посилання ред.