N,N-Діізопропілетиламін
N,N-Діізопропілетиламін або основа Гюніга (англ. N,N-diisopropylethylamine, Hünig's base) — третинний амін, що отримав свою назву на честь німецького хіміка Зиґфріда Гюніга. Особливість цієї сполуки полягає в тому, що через стеричний ефект ізопропілових груп вона не утворює четвертинних сполук амонію; натомість, лише протон має достатньо малий розмір, щоби взаємодіяти з вільною електронною парою Нітрогену. Таким чином, діізопропілетиламін застосовується як ненуклеофільна органічна основа, доповнюючи тріетиламін у тих випадках, коли в реакційній суміші є, наприклад, галогеноалкани.
| Структурна формула | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 
| ||||||||||||||||||||||
| Загальна інформація | ||||||||||||||||||||||
| Преференційна назва ІЮПАК | N,N-Діізопропілетиламін | |||||||||||||||||||||
| Систематична назва ІЮПАК | N-Етил-N-(пропан-2-іл)-2-амін | |||||||||||||||||||||
| Інші назви |
| |||||||||||||||||||||
| Хімічна формула | C8H19N | |||||||||||||||||||||
| 3D Структура (JSmol) | Інтерактивне зображення
| |||||||||||||||||||||
| Зовнішні ідентифікатори / Бази даних | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Властивості | ||||||||||||||||||||||
| Молярна маса | 129.25 г·моль−1[1] | |||||||||||||||||||||
| Агрегатний стан |
Рідкий | |||||||||||||||||||||
| Зовнішній вигляд |
Безбарвна рідина | |||||||||||||||||||||
| Густина |
0.76 г·см-3 (20 °C)[1] | |||||||||||||||||||||
| Температура кипіння |
127 °C[1] | |||||||||||||||||||||
| Температура самозаймання |
240 °C[1] | |||||||||||||||||||||
| Тиск насиченої пари |
16 гПа (20 °C)[1] | |||||||||||||||||||||
| pKa |
≈10.9 (розрахункова)[2] | |||||||||||||||||||||
| Розчинність |
3.9 г·дм-3 (H2O, 20 °C)[1] | |||||||||||||||||||||
| Коефіцієнт заломлення |
1.4376 (25 °C)[2] | |||||||||||||||||||||
| В'язкість |
0.88 мм2·с-1[2] | |||||||||||||||||||||
| Безпека | ||||||||||||||||||||||
| Маркування згідно системі УГС
Небезпека | ||||||||||||||||||||||
| H-фрази | H: H225, H302, H331, H318, H335 | |||||||||||||||||||||
| P-фрази | P: P210, P261, P280, P305+P351+P338, P311 | |||||||||||||||||||||
| Наскільки це можливо, значення величин подані в одиницях системи SI. Якщо не вказано іншого, усі дані відносяться до стандартного стану. | ||||||||||||||||||||||
Одержання ред.
Основа Гюніга є коммерційно доступною. Традиційно її одержують шляхом алкілювання діізопропіламіну діетилсульфатом.[3] У промислових масштабах цю сполуку отримують в результаті реакції діізопропіламіну, оцтового альдегіду й водню в присутності каталізаторів — оксидів платини або цирконію — при температурі від 100 °С до 150 °С та підвищеному тиску.[4][5]
Властивості й застосування ред.
Через дуже низьку нуклеофільність діізопропілетиламін часто застосовується як основа в реакціях алкілювання вторинних амінів з галогеноалканами; галогеноводнева кислота, яка утворюється як ко-продукт, зв'язується з ним, утворюючи діізопропіламонійгалогенид, який випадає у вигляді осаду. Без додавання діізопропілетиламіну, кислота б реагувала із вторинним аміном, що значно знизило би відносний вихід реакції.
Також основа Гюніга використовується не тільки як основа, але і в якості синтетичного будівельного блоку в реакції з дихлородисульфідом ; у присутності каталітичної кількості DABCO ці сполуки утворюють скорпіонін:[6]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е Внесок про http://gestis.itrust.de/nxt/gateway.dll/gestis_de/494809.xml?f=templates$fn=default.htm$3.0 [Архівовано 30 січня 2017 у Wayback Machine.] діізопропілетиламін] у базі даних GESTIS
- ↑ а б в Armarego, Wilfred L. F. Chai, Christina Li Lin. (2013). Purification of laboratory chemicals. Elsevier. ISBN 978-0-12-382161-4. OCLC 824603448.
- ↑ Hünig, Siegfried; Kiessel, Max (1958-02). Spezifische Protonenacceptoren als Hilfsbasen bei Alkylierungs- und Dehydrohalogenierungsreaktionen. Chemische Berichte (нім.). Т. 91, № 2. с. 380—392. doi:10.1002/cber.19580910223.
- ↑ Patent WO2006/136571 A1, BASF SE 2006.
- ↑ Patent US2010/267948 A1, BASF SE 2010.
- ↑ W. Rees, Carlos F. Marcos, Cecilia Polo, Tomás Torroba, Oleg A. Rakitin: From Hünig's Base to Bis([1,2]dithiolo)-[1,4]thiazines in One Pot: The Fast Route to Highly Sulfurated Heterocycles. In: Angewandte Chemie International Edition in English, 1997, 36(3), 281–283. DOI:10.1002/anie.199702811.