Діярбакир
Діярбаки́р (тур. Diyarbakır), Амед (курд. Amed), Тигранакерт (вірм. Դիարբեքիր/Ամիդ/Տիգրանակերտ) — велике місто у південно-східній Туреччині, адміністративний центр ілу (провінції) Діярбакир. Місто розташоване на березі річки Тигр та має населення близько 600 тис. мешканців[1]. Місто відоме своєю культурою, фольклором і кавунами. Його населення переважно курдське[2], а місто інколи називають «неофіційною столицею» Турецького Курдистану[3].
| Діярбакир Diyarbakır ئامهد ܐܡܝܕ |
|
|---|---|
| — Місто — | |
 |
|
| Координати: 37°54′39″ пн. ш. 40°14′12″ сх. д. / 37.91083° пн. ш. 40.23667° сх. д. | |
| Країна | Туреччина |
| Регіон | Пд.-Сх. Анатолія |
| Іл | Діярбакир |
| Уряд | |
| - Мер | Осман Байдемір (DTP) |
| - Губернатор | Ефкан Ала |
| Висота над р.м. | 675 м |
| Населення (2013) 930,266 | |
| - Усього | 1,300,000 |
| Населення міст Туреччини | |
| Часовий пояс | EET (UTC+2) |
| - Літній час | EEST (UTC+3) |
| Поштовий код | 21x xx |
| Телефонний код(и) | (0090)+ 412 |
| Автомобільні номери | 21 |
| Вебсайт: www.diyarbakir-bld.gov.tr | |
  Діярбакир |
|
 | |
Історія ред.
Історична назва цього стародавнього міста — Аміда або Амед. У IV ст., по велінню Констанція II, навколо нього були зведені міські мури з базальтових тесанних каменів. У 359 році Амід був завойований іранським шахом Шапуром. Згодом Юстиніан I відвоював місто і провів додаткові фортифікаційні роботи. Потім Амід знову перейшов в іранські руки. У 640 році був завойований арабським плем'ям Бекір (або Бакр), і на його честь отримав назву Діярбекір. Діярбекір був одним з пунктів Великого шовкового шляху. У 958 візантійці повернули контроль над містом. У 1001 році Діярбекір став резиденцією курдської династії Мерванідів. У 1085 році перейшов в туркменські руки. У 1534 році Діярбекір був завойований султаном Сулейманом I Кануні і увійшов до складу Османської імперії. Візантійська фортеця отримала назву Іч-кале.
14 грудня 1847 року після придушення повстання курдського вождя Бедрхан-бея, Діярбекір став центром «провінції Курдистан»[4] . Територія провінції, однак, була населена переважно вірменами. У Діярбекірі існувало 7 вірменських шкіл. У 1864 році провінція Курдистан перейменована в провінцію Діярбекір. У XIX—XX століттях османська влада часто ув'язнювала в Діярбекірській в'язниці діячів болгарського і македонського національно-визвольного руху.
1-3 листопада 1895 року, за султана Абдул-Гаміда II, турки влаштували в місті різанину вірменів і ассирійців[5].. У різанині й грабежах брали активну участь поліція і аскери. Загинуло 3000, поранено було 1500 чоловік. Вщент було зруйновано 2 приміських вірменських села. Частина вірмен, вдалася до самооборони, зуміла відкинути фанатичний мусульманський натовп. Кілька тисяч людей знайшли притулок у французькому консульстві[6], католицьких церквах. Ассирійцям вдалося захистити недоторканність своїх храмів, у них ховалися як ассирійці, так і вірмени.
У 1908—1909 роках Діярбекірське відділення партії «Єднання і прогрес» очолював місцевий туркмен Зія Гекальп — майбутній заступник міністра внутрішніх справ Талаат-паші.
На 1915 рік у місті та прилеглих селах, проживало 296 000 чоловік, з яких вірмени — 105 000 (35,5 %[7]), курди — 55 000 (18,6 %), турки — 45 000 (15,2 %), інші народи (ассирійці, араби, черкеси тощо) — 91 000 (30,7 %). Християни становили понад 50 % населення міста. В результаті організованого владою Османської імперії (перш за все — Талаатом і Гекальпом) геноциду, все християнське населення було знищено або депортовано[7]. Знищивши в червні 1915 р найбільш впливових представників вірменської громади, турецька влада до жовтня того ж року депортували в Рас-вул-Айн і винищили переважну більшість місцевих вірмен.
Кемалісти встановили контроль над Діярбекіром у 1923 році. У 1937 році Ататюрк особисто відвідав Діярбекір після чергового конфлікту з місцевими курдами і розпорядився замінити популярне у курдів ім'я міста Діярбекір на співзвучне Діярбакир (від турецького слова «bakır» — «мідь»).
У 1966 році в Діярбакирі заснована філія Анкарського університету, що стала у 1973 року незалежним університетом Тігріс.
У 1981—2002 роках Діярбакир, через бойові дій між турецькою армією і загонами КРП (Курдської робітничої партії), був закритим містом.
Клімат ред.
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується середземноморським кліматом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 30 °C (86 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 1.7 °С (35 °F).[8]
| Клімат Діярбакира | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Абсолютний максимум, °C | 15 | 21 | 25 | 31 | 42 | 41 | 45 | 47 | 42 | 35 | 25 | 17 | 47 |
| Середній максимум, °C | 5 | 8 | 13 | 19 | 25 | 32 | 37 | 37 | 32 | 24 | 15 | 8 | 21 |
| Середня температура, °C | 1 | 3 | 8 | 13 | 18 | 25 | 30 | 29 | 25 | 17 | 9 | 4 | 15 |
| Середній мінімум, °C | −2 | −1 | 2 | 7 | 11 | 17 | 22 | 21 | 16 | 10 | 3 | 0 | 9 |
| Абсолютний мінімум, °C | −21 | −16 | −13 | −2 | −2 | 7 | 12 | 8 | 3 | 1 | −7 | −22 | −22 |
| Норма опадів, мм | 70 | 60 | 60 | 70 | 40 | 10 | 0 | 0 | 0 | 30 | 50 | 70 | 490 |
| Джерело: Weatherbase | |||||||||||||
Див. також ред.
Посилання ред.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 серпня 2009. Процитовано 4 вересня 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Distribution of Kurdish People [Архівовано 6 лютого 2018 у Wayback Machine.], GlobalSecurity.org
- ↑ Gunter, Michael M. (April 2004). Why Kurdish Statehood is Unlikely. Middle East Policy: 106.
As some have noted, Turkey's road to the EU lies through Diyarbakir (the unofficial capital of Turkish Kurdistan)
- ↑ Emir Bedirhan Lütfi Ahmad Ramiz bgst 2007 p.113 (translation of Takvim-i Vekayi)
- ↑ Gunter, Michael. The Kurdish Predicament in Iraq: A Political Analysis. с. 8. Архів оригіналу за 1 травня 2016. Процитовано 17 червня 2018.
- ↑ Завдяки великодушності і сміливості консула Г. Мейра.
- ↑ а б Dumper, Michael. Cities of The Middle East and North Africa: A Historical Encyclopedia. с. 130. Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 17 червня 2018.
- ↑ Клімат Діярбакира. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 24 червня 2021.
