Вікіпедія

Дітер Айльтс

німецький футболіст

Дітер Айльтс (нім. Dieter Eilts, нар. 13 грудня 1964, Упгант-Шот) — німецький футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Ф
Дітер Айльтс
Особисті дані
Народження 13 грудня 1964(1964-12-13)[1][2][3] (59 років)
  Упгант-Шотт
Громадянство  Німеччина
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1984-1988 Німеччина «Вердер II» 132 (36)
1985–2002 Німеччина «Вердер» 390 (7)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1993–1997 Німеччина Німеччина 31 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2002–2003 Німеччина «Вердер» (U-19)
2003–2004 Німеччина Німеччина (U-19)
2004–2008 Німеччина Німеччина (U-21)
2008–2009 Німеччина «Ганза»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Протягом усієї кар'єри виступав за «Вердер», у складі якого став дворазовим чемпіоном Німеччини, триразовим володарем Кубка та Суперкубка Німеччини, а також переможцем Кубка Кубків УЄФА. Крім того, виступав за національну збірну Німеччини. У складі збірної — чемпіон Європи.

Клубна кар'єра ред.

Айльтс розпочав свою футбольну кар'єру в команді «Хаге» в Східній Фрісландії. У період з 1985 по 2002 рік він грав за «Вердер», зігравши в цілому 390 ігор Бундесліги в яких він забив сім голів. 5 грудня 1986 року тренер бременців Отто Рехагель на 79-й хвилині матчу чемпіонату проти «Кельна» випустив Айльтса замість Руді Феллера, завдяки чому молодий футболіст дебютував за першу команду[4]. Проте в тому сезоні цей матч так і залишився для нього єдиним. Айльтс продовжував грати за другу команду, що виступала в Оберлізі, будучи в тіні таких гравців, як Гюнтер Германн, Норберт Маєр, Мирослав Вотава та Томас Вольтер[5] .

Тільки в другій половині сезону 1988/89 Айльтсу вдалося повноцінно пробитись до першої команди «Бремена»[6], в якому він зіграв 13 матчів в Бундеслізі і виступав у фіналі Кубка Німеччини проти «Боруссії» (Дортмунд), який «Вердер» програв з рахунком 1:4[7]. За рік до цього він вже здобув перший трофей з клубом — перемогу в чемпіонаті, але провів тоді тільки дві гри у Бундеслізі.

Починаючи з сезону 1989/90 і до 2000/01, тобто більше десяти років, Айльтс був стабільним основним гравцем півзахисту «Вердера»[8]. У 1990 році команда знову вийшла в фінал Кубка Німеччини, де зустрілась з «Кайзерслаутерном». Айльтс зіграв повних дев'яносто хвилин, але його команда знову поступилася 2:3 і довелося відкласти трофей на наступний рік. У Бундеслізі Айльтс забив перший гол 31 березня 1990 року в грі проти «Гамбурга», який став переможним[9] . Крім того у Кубку УЄФА сезону 1989/90 клуб дійшов аж до півфіналу, де поступився «Фіорентині», розгромивши в попередньому раунді інший італійський клуб «Наполі» з Дієго Марадоною з рахунком 5:1, а Дітер забив останній гол у матчі[10].

У 1991 році Айльтс втретє поспіль грав у фіналі Кубка Німеччини і цього разу нарешті зміг виграти кубок, перегравши в серії пенальті «Кельн»[11]. Таким чином, клуб здобув право на участь у Кубку кубків 1991/92. «Вердер» у цьому турнірі пройшов румунський «Бакеу», угорський «Ференцварош», «Галатасарай» і «Брюгге», дійшовши до фіналу, де довелося зіткнутися з «Монако». Після того, як Айльтс був відсутній в півфіналі проти «Брюгге» через червону картку, він вийшов проти французького представника в стартовому складі. Бремен виграли гру зі рахунком 2:0 і Айльтс здобув свій перший і єдиний міжнародний титул.

Згодом у 1994 і 1999 роках Айльтс з бременцями ще двічі вигравав Кубок Німеччини. В обох фіналах він відіграв повний матч, а в другому з них ще й був капітаном команди. Ще до того в 1993 році він вдруге виграв чемпіонат Німеччини, а також тричі ставав володарем Суперкубка Німеччини (1988, 1993, 1994).

Останнім сезоном для Дітера став сезон 2001/02, в якому він зіграв лише перші чотири гри чемпіонату[12]. Його остання гра у Бундеслізі відбулась 18 серпня 2001 року проти «Мюнхена 1860»[13].

Виступи за збірну ред.

18 грудня 1993 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Німеччини в товариському матчі проти США[14].

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1996 року в Англії, на якому став оплотом німецької команди, що виграла чемпіонат Європи в третій раз, і по його завершенні був включений до символічної збірної турніру.

Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни 31 матч[15]. Його остання гра відбулась 7 червня 1997 року в рамках відбіркового циклу до чемпіонату світу 1998 року проти збірної України[16].

Кар'єра тренера ред.

Завершивши ігрову кар'єру, Айльтс залишився з «Вердером», очоливши юнацьку команду клубу.

1 липня 2003 року Айльтс став тренером німецької збірної до 19 років, а вже 6 серпня 2004 року був призначений тренером молодіжної збірної Німеччини, з якою грав на молодіжних Євро у 2006 та 2007 році, а також кваліфікував її до фінальної частини молодіжного чемпіонату Європи 2009 року, де вона стала чемпіоном. Тим не менше, на цьому турнірі Айльтс вже не керував командою, оскільки покинув збірну на початку листопада 2008 року через різні погляди на філософію гри і функціонування команд[17][18] .

20 листопада 2008 року Німецький футбольний союз розірвав контракт з Айльтсом офіційно і на день пізніше він очолив «Ганзу»[19], яка в попередньому сезоні вилетіла з Бундесліги. Після виїзної поразки 6 березня 2009 року проти «Санкт-Паулі» Айльтс був відправлений у відставку. За час на посаді команда зіграла одинадцять офіційних матчів і здобула лише одну перемогу і дві нічиї, через що опинилась на передостанньому місці в таблиці[20].

З січня 2011 року Айльтс працював на «Ольденбурзі» з Ландесліги як координатор молодіжного складу[21]. На початку 2012 року він повернувся назад в «Вердер», зберігши при цьому свою діяльність «Ольденбузі». Там він став главою футбольної школи для підготовки юних футболістів у віці від шести до 13 років[22].

Титули і досягнення ред.

«Вердер»: 1987-88, 1992-93
«Вердер»: 1990-91, 1993-94, 1998-99
«Вердер»: 1988, 1993, 1994
«Вердер»: 1991-92
Німеччина: 1996

Цікаві факти ред.

Його прізвиськом було Алемао Східної Фрісландії, за його схожість з бразильським півзахисником Алемао[23]. При цьому Алемао означає "німецький" португальською мовою, яке бразильський гравець заробив через його блондинистий "німецький" зовнішній вигляд[24].

Примітки ред.

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1034719459 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  3. ↑ Discogs — 2000.
  4. ↑ Spielstatistik 1. FC Köln - SV Werder Bremen 3:0 (2:0) vom 5. Dezember 1983 [Архівовано 24 березня 2016 у Wayback Machine.] auf fussballdaten.de
  5. ↑ SV Werder Bremen: Der Kader 1987/1988 [Архівовано 29 травня 2009 у Wayback Machine.] auf fussballdaten.de
  6. ↑ Die Spiele der Bundesliga 1988/1989 für SV Werder Bremen [Архівовано 11 березня 2016 у Wayback Machine.] auf fussballdaten.de
  7. ↑ Spielstatistik Borussia Dortmund - SV Werder Bremen 4:1 (1:1) vom 24. Juni 1989 [Архівовано 12 листопада 2012 у Wayback Machine.] auf fussballdaten.de
  8. ↑ Matthias Arnhold (7 травня 2015). Dieter Eilts - Matches and Goals in Bundesliga. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 19 травня 2015.
  9. ↑ Spielstatistik SV Werder Bremen - Hamburger SV 2:1 (2:1) vom 31. März 1990 [Архівовано 19 жовтня 2012 у Wayback Machine.] auf fussballdaten.de
  10. ↑ Spielstatistik SV Werder Bremen - SSC Neapel 5:1 (1:0) vom 6. Dezember 1989 [Архівовано 1 квітня 2015 у Wayback Machine.] auf fussballdaten.de
  11. ↑ Spielstatistik SV Werder Bremen - 1. FC Köln 4:3 n.E. vom 22. Juni 1991 [Архівовано 6 червня 2009 у Wayback Machine.] auf fussballdaten.de
  12. ↑ Die Spiele der Bundesliga 2001/2002 für SV Werder Bremen. Архів оригіналу за 25 травня 2016. Процитовано 26 грудня 2016.
  13. ↑ Spielbericht SV Werder Bremen - TSV 1860 München 1:3 (1:2) vom 16. August 2001 [Архівовано 26 січня 2017 у Wayback Machine.] auf fussballdaten.de
  14. ↑ Spielstatistik USA - Deutschland 0:3 (0:1) vom 18. Dezember 1993 [Архівовано 24 квітня 2016 у Wayback Machine.] auf fussballdaten.de
  15. ↑ Matthias Arnhold (30 квітня 2015). Dieter Eilts - International Appearances. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 19 травня 2015.
  16. ↑ Spielstatistik Ukraine - Deutschland 0:0 (0:0) vom 7. Juni 1997 [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.] auf fussballdaten.de
  17. ↑ Kicker online: Eilts ist nicht mehr im Amt [Архівовано 20 січня 2017 у Wayback Machine.], 5. November 2008
  18. ↑ Spiegel online: DFB löst Eilts als U21-Coach ab [Архівовано 9 серпня 2009 у Wayback Machine.], 5. November 2008
  19. ↑ FC-Hansa.de Dieter Eilts wird neuer Trainer beim F.C. Hansa Rostock [Архівовано 12 лютого 2012 у Wayback Machine.], 21. November 2008
  20. ↑ Focus online: Dieter Eilts nicht mehr Trainer in Rostock [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.], 6. März 2009
  21. ↑ Sportnachrichten bei T-online: Dieter Eilts heuert bei Landesligist VfL Oldenburg an (18. Januar 2011) [Архівовано 21 січня 2011 у Wayback Machine.]; eingesehen am 18. Januar 2011
  22. ↑ Dieter Eilts hat den Profifußball abgehakt [Архівовано 6 грудня 2015 у Wayback Machine.] auf www.kicker.de vom 27. Januar 2012,m abgerufen am 29. Januar 2012
  23. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 жовтня 2010. Процитовано 26 грудня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  24. ↑ Alemao, c'era anche lui nel Napoli dello scudetto. Архів оригіналу за 1 січня 2014. Процитовано 26 грудня 2016.

Посилання ред.


  Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дітер_Айльтс&oldid=40032483