Діордіца Ігор Олександрович
І́гор Олекса́ндрович Діорді́ца — молодший сержант Збройних сил України. Учасник російсько-української війни.
| Діордіца Ігор Олександрович | ||
|---|---|---|
 Капітан | ||
| Загальна інформація | ||
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Після проходження строкової служби в армії закінчив педагогічний інститут і почав шукати собі роботу. Якось гуляючи центром міста разом зі своїм армійським другом Максимом Трачуком зайшли у військомат і вирішили записатись на контракт. Після початку Антитерористичної операції на сході України разом поїхали на передову і опинились в одному підрозділі.
Бойовий шлях ред.
6 серпня 2014 року з Донецької прокуратури надійшло повідомлення — про можливі правопорушення на блокпосту поблизу Первомайська. Для з'ясування обставин виїхали майор юстиції Михайло Кондратьєв, молодший сержант Ігор Діордіца, старший солдат Максим Трачук та водій-солдат Максим Алдошин. Біля села Опитне УАЗ, яким він керував, потрапив в засідку терористів.
Після цього Кондратьєв наказав їхати до села Піски, неподалік залізничного мосту автомобіль потрапив під шквальний обстріл терористами з лісосмуги — із обидвох боків дороги. Майор Кондратьєв зазнав смертельного поранення в голову, інші вояки — різного ступеня тяжкості. Алдошин, незважаючи на поранення, намагався від'їхати, втрачаючи при цьому кілька разів свідомість. Зміг вивести автомобіль у безпечне місце, врятувавши цим життя двох співслужбовців, що перебували в автомобілі. Молодший сержант Діордіца надавав медичну допомогу іншим воякам, будучи серйозно пораненим в шию; на трьох була лише одна ампула з ліками, уколи робили, аж доки не зламалася голка. Під обстрілом терористів рятувальники вивезли Трачука та Діордіцу. Максима, який відповз на 400 метрів від місця події, знайшли пізніше та, важко пораненого, доставили у лікарню міста Красноармійська. Алдошин помер у військовому шпиталі.
Подальша доля ред.
Після того бою Максим Трачук дуже довго лікувався й був комісований через поранення. Згодом був прийнятий на службу. Старший стрілець роти Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку Південного територіального управління[1]. Ігор півтора місяця провів у госпіталі і після місячної відпустки повернувся на службу. Працює помічником начальника групи охорони й патрульно-постової служби Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку Південного територіального управління.
Нагороди ред.
- орденом «За мужність» III ступеня (27.11.2014)[2] За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений
Примітки ред.
Джерела ред.
- Указ Президента України від 27 листопада 2014 року року № 892/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- Хто, як не я! [Архівовано 5 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Ірина Нежигай (27 травня 2015). Орден і новенькі погони. Голос України.