Дідушицький Тадеуш
Тадеуш Петро граф Дідушицький (пол. Tadeusz Piotr hr. Dzieduszycki; 27 вересня 1841, с. Неслихів, Золочівський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія — 5 серпня 1918, м. Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) — польський граф українського походження, політичний діяч.
| Тадеуш Петро граф Дідушицький | |
|---|---|
 | |
| Народився |
27 вересня 1841 Неслихів |
| Помер |
5 серпня 1918 (76 років) Львів |
| Діяльність | політичний діяч |
| Відомий завдяки | депутат Галицького сейму, губернатор Заліщицького округу |
| Титул | граф |
| Посада | посол до Галицького сейму[d] і член Палати панів Імперської Ради[d] |
| Рід | Дідушицькі |
| Батько | Казимир Дідушицький |
| Мати | Роза Матковська |
| У шлюбі з | Анна Дідушицька |
| Діти | Włodzimierz Dzieduszyckid |
 | |
Біографія ред.
Тадеуш належав до роду Дідушицьких, які вели його від руських бояр Дідушичів. Згідно з генеалогічною легендою, походили від князя Василька — брата короля Данила I та з XV століття осіли в околицях Стрия.
Народився у родовому маєтку в с. Неслихів, Золочівського округу, Королівства Галичини і Лодомерії, Австрійської імперії. Цей маєток перейшов від Антоніни Громницької, яка одружилася у 1811 році з Анджеєм Северином Дідушицьким (1756—1831). Ця пара збудувала в с. Неслихів невеликий двір, який став потім садибою їх єдиного сина Казимира Дідушицького з дружиною Розою Матковською — батьків Тадеуша. Він був наймолодшим з трьох синів у родині.
В молодому віці був ув'язнений австрійцями за активну підтримку Січневого повстання 1863 року.
Закінчив юридичну школу. Займав посаду губернатора Заліщицького округу у 1879 році, працював у Міністерстві внутрішніх справ у Відні, Депутат Галицького сейму IV і V каденцій (1877—1889).
У 1879 році одружився з дочкою Володимира Дідушицького Анною. Далекі родинні зв'язки та належність до одного роду робило Тадеуша основним спадкоємцем (ординатом) свого тестя, оскільки тільки він гарантував збереження прізвища засновника в наступному поколінні.
У 1881 році, після передчасної смерті брата Станіслава (1837—1881) Тадеуш покинув урядову кар'єру і повернувся з Відня, щоб оселитися в родовому маєтку у с. Неслихів. Повну власність над маєтком отримав лише по смерті батька у 1885 році та оплати дітям брата.
Незважаючи на постійні протиріччя та суперечки з батьками дружини, після смерті у 1899 році Володимира Дідушицького отримав титул ордината. Даний титул не надавав ніяких привілеїв, але в середовищі аристократії мав престижне значення і підтримував славу прізвища. Фактично Тадеуш був в певному сенсі лише адміністратором ординських маєтків, тому він без ентузіазму сприймав своє нове становище і вважав його як кривду для його родини.
Тадеуш і Анна виховали семеро дітей: три дочки (Роза, Клементина, Марія Грабінська) і чотири сини (Павло, Володимир, Станіслав і Казимир).
У 1907 році внаслідок хвороби Тадеуша частково паралізувало і пересувався лише за допомогою інвалідного візка.
З початком першої світової війни у 1914 році виїхав з маєтку.
Література ред.
- Grodziski Stanisław Sejm Krajowy Galicyjski 1861—1914. — T. 1. — Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe: Kancelaria Sejmu, 1993. — 216 s. — ISBN 83-7059-052-7. (пол.)
- Karolczak Kazimierz Dzieduszyccy. Dzieje rodu. Linia poturzycko-zarzecka. — Kraków: Wyd. Naukowe Akademii Pedagogicznej, 2001. — 408 s. — ISBN 83-7271-056-2. (пол.)
- Dzieduszycki Tadeusz // Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1879. — Lwów: Druk. «Dziennika Polskiego», 1879. — S. 37, 189, 214, 376. (пол.)
Посилання ред.
- Związek rodowy Dzieduszyckich herbu Sas. dzieduszyccy.eu (пол.). Архів оригіналу за 23 вересня 2018. Процитовано 18 лютого 2024.
- Tadeusz Piotr hr. Dzieduszycki z Dzieduszyc h. Sas (ID: 5.396.339). sejm-wielki.pl (пол.). Marek Jerzy Minakowski, Wielka genealogia Minakowskiego. Архів оригіналу за 1 грудня 2023. Процитовано 18 лютого 2024.