Дідим

У 1839 р. Карл Густав Мосандер — шведський лікар і хімік — повідомив про відкриття хімічного елемента Дідим, який, як показав у 1885 р. австрійський хімік Карл Ауер фон Вельсбах, виявився сумішшю двох рідкоземельних елементів — неодиму та празеодиму.

Таблиця Менделеєва 1869 року

Дідим (з грецької «близнюк», у той час для лантану) був схожий за властивостями на лантан. Протягом кількох десятиліть Дідим вважався реально існуючим елементом. Його хімічний знак Di зустрічається в перших варіантах системи хімічних елементів, створеної Д. І. Менделєєвим. Досі суміш неодиму та празеодиму називається Дідим.

Застосування

Дідим використовується для виготовлення спеціальних сортів скла, які ефективно послаблюють лінії спектра випромінювання атомів натрію (наприклад для окулярів склодува). У фотографії Дідим використовується для створення фільтрів, що підвищують інтенсивність червоного кольору. Також дідимом називають природну суміш оксидів рідкісноземельних елементів празеодиму й неодиму, яка часто позначається квазіхімічним символом Di.