Діанетика — псевдонаука[1] про розум і мислення. Мета вчення — досягнення внутрішнього спокою, мудрості, міцного здоров'я і найвищої душевної досконалості. Звільнення людини від її особливостей психіки, що викликають її хвилювання, є основою вічного щасливого життя.

Діанетика стала основою прикладної, фактично релігійної філософії — саєнтології. Діяльність послідовників цього напрямку привела до заборони саєнтологічних центрів, подібних до релігійних сект, у багатьох розвинених країнах світу. Так у Греції, Франції, Бельгії та Австрії визнана небезпечною. У Німеччині щодо Церкви сайєнтології застосовуються обмеження[2]

Заснування теорії ред.

Засновником діанетики, нового методу впливу на психічний стан людини, є американський письменник-фантаст Лафаєт Рональд (Рон) Габбард. Його книга «Діанетика: сучасна наука розумового здоров'я», видана в 1950 році, стала пізніше посібником для використання технології очищення та раціоналізації психіки людини. Р. Габбард був переконаний: «У сьогоднішньому світі немає жодної проблеми, яку б не можна було б розв'язати одним тільки розумом». Його послідовники стверджують, що з допомогою цієї методики можна з'ясувати, які події минулого є причиною сучасних проблем людини.

Суть діанетичної терапії полягає в проведенні індивіда через збережені в підсвідомості «критичні точки», повторне переживання лікує від пов'язаних з ними недуг. Ця технологія терапії називається одитингом, а того, хто її здійснює, — одитором. Людина, введена одитором в особливий стан, як би «проживає» все своє життя з моменту зачаття, натикається на «болючі точки» і неодноразово їх переживає, до повної розрядки негативної енергії, акумульованої в них. У результаті лікування людина отримує вільний від колишніх жахів і комплексів, «чистий» розум. Все інше — почуття, емоції, переживання тощо — їй тепер не потрібні.

Результатом діанетичної терапії повинна бути повністю розумна істота, у якій все зайве, «неправильне» вилучене. Вона здатна тільки на добре прораховані рішення та виконання дій у суворій відповідності з інформацією, що отримує. Технології діанетики узгоджуються з пірамідальною системою керування в якій основою є вертикальне підпорядкуванням і повний контроль меншості над більшістю.

Перша критика ред.

Еріх Фромм у рецензії на «Діанетику» Л. Рона Габбарда «Діанетика: шукачам сфабрикованого щастя» надрукованій в «New York Herald Tribune Book Review» за 3 вересня 1950[3] вказав, що цю книгу не можна вважати серйозним вкладом у науку про людину. Він порівняв діанетику з теорією Фрейда. Фрейд намагався допомогти людині через пізнання нею складності своєї психіки позбутися сил, які ведуть до психічних розладів. У діанетиці повага до людини, як особистості, відсутня. Людина виступає у ролі машини, а раціональність, психічне здоров'я, щастя досягається роботою інженера. Проблеми цінностей та совісті відсутні.

Е.Фромм особливо розкритикував саму книгу, яка є сумішшю спрощених істин, напівправд і явного абсурду. Її автор приголомшує читачів своєю величчю і непогрішністю, новизною ідеї, обіцянкою отримання нечуваних результатів при дотриманні «Діанетики». Е.Фромм вважав, що якщо цю теорію застосувати у психології і психіатрії, то вона буде дуже шкідливою.

Поширення теорії ред.

Для поширення своїх ідей Габбард, після виходу «Діанетики», проводить численні психотерапевтичні сеанси. Вони були оточені глибокодумними розмірковуваннями і ритуалами, повними позаземної таємниці. Обіцянка докорінного поліпшення і удосконалення духовних здібностей, почала привертати увагу багатьох. Через чотири роки у Вашингтоні послідовниками Габбарда, справедливо названими тогочасною пресою «псевдонауковими містичними фанатиками», була створена Основоположна церква.

Примітки ред.

  1. Gardner, Martin (1957). Chapter 22. Fads and Fallacies in the Name of Science. Dover Publications Inc. ISBN 978-0-486-20394-2. OL 22475247M.
  2. Тимків Я. Особливості впливу нових релігійних рухів на європейську безпеку [Архівовано 1 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Вісник Львівського Університету. Серія Міжнародні відносини.- 2004.- Випуск 14.- с.97-103
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 січня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела ред.

  • Запорожець О. І. Безпека життєдіяльності : підручник. — К. : ЦУЛ, 2013. — 448 с.
  • Історія релігії в Україні : навч. посібн. / А. М. Колодний, П. Л. Яроцький, Б. О. Лобовик та ін. ; за ред. А. М. Колодного, П. Л. Яроцького. — К. : Т-во «Знання», КОО, 1999. — 735 с.
  • Лешан В. Ю. Основи релігієзнавства : [арх. 01.11.2019] : підручник. — Чернівці : Рута, 2005. — 304 с. — ISBN 966-568-795-6.
  • Релігієзнавство : підручник / В. І. Лубський, С. М. Бурлак,. Л. Г. Вороновська та інш.- К. : Академія, 2000.- 408с.
  • Релігієзнавство : підручник для вузів / В. І. Лубський, В. І. Теремко, М. В. Лубська. — К. : Академвидав, 2002. — 432 с. — (Альма-матер). — ISBN 966-8226-00-3.