Вікіпедія

Дяченко Анатолій Давидович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Дяченко.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Дяченко Анатолій.

Дяченко Анатолій Давидович (нар. 3 серпня 1939, м. Красний Лиман Сталінської області (нині — Лиман Донецької області) — пом. 23 березня 2017, м. Кременчук Полтавської області) — український графік, живописець та педагог. Член Національної спілки художників України (1985). Роботи зберігаються у Кременчуцькому краєзнавчому музеї, Літературно-меморіальному музеї Івана Котляревського.

Дяченко Анатолій Давидович
Народження 3 серпня 1939(1939-08-03)
Лиман
Смерть 23 березня 2017(2017-03-23) (77 років)
  Кременчук
Поховання Кременчук
Національність українець
Країна Україна Україна
Жанр пейзаж, ілюстрація
Навчання Мартинець Олександр Васильович, Солодовник Сергій Максимович
Діяльність художник
Вчитель Ненадо Володимир Спиридонович
Член Національна спілка художників України

Життєпис ред.

Анатолій Дяченко народився 3 серпня 1939 в місті Красний Лиман Сталінської області (нині — Лиман Донецької області). У 1940 році переїжджає з батьками в Кременчук. У 8-му класі познайомився з місцевим художником Харитоном Іларіоновичем Миргородським, який дав важливі уроки мистецтва та надав можливість користуватися альбомами репродукцій з власної книгозбірні. Тоді ж подружився з Іваном Григоровичем Аполлоновим, який навчався в Кременчуцькому художньому ремісничому училищі.

В 1957 році закінчив Кременчуцьку середню школу № 14. У 1957—1958 роках працював столяром Кременчуцького деревообробного комбінату, у 1958—1961 — художником-оформлювачем Кременчуцького державного шкірзаводу № 13.

У 1961—1963 роках навчався у Харківській школі торгового учнівства на декоратора торгового підприємства. У 1963—1965 роках працює художником-декоратором Кременчуцького міськпромторгу, у 1965—1969 роках — художником Кременчуцького будинку торгівлі, у 1969—1970 роках — художником Кременчуцької майстерні Полтавського художньо-виробничого комбінату Худфонду УРСР.

У 1970—1975 роках навчався у Харківському художньо-промисловому інституті (викладачі: Олександр Мартинець, Володимир Ненадо, Сергій Солодовник, А. Щербак).

Закінчивши навчання, повернувся до Кременчука й продовжив роботу художником-графіком у Кременчуцькому цеху Полтавського художньо-виробничого комбінату (1975—1992), де довелося виконувати не творчу, а сервілістичну мистецько-оформлювальну роботу. Під час поїздок у Київ знайомиться з відомими українськими графіками Валентином Литвиненком, Олександром Данченком, Василем Лопатою, Тимофієм Лящуком, Андрієм Чебикіним. Наприкінці 1970-х років їздив до Будинку творчості в Седневі на Чернігівщині.

Разом з Василем Лопатою Анатолій Дяченко багато мандрував по містах і селах Полтавщини, де художники малювали й фотографували неповторні краєвиди та пам'ятки Гадяцького, Козельщинського, Кременчуцького, Лохвицького, Миргородського, Решетилівського, Шишацького районів. Відвідували художники місця, пов'язані з іменами Гоголя, Сковороди, Котляревського, Шевченка, могилу математика Михайла Остроградського та художника Івана Дряпаченка.

У 1985 році став членом Спілки художників УРСР.

З 1992 по 2011 викладав у Кременчуцькій дитячій художній школі.

У 2007 році Анатолій Дяченко став ініціатором зведення пам'ятника на могилі Івана Дряпаченка в селі Василівка Козельщинського району.

У 2009 році став лауреатом Премії імені Опанаса Сластіона від Полтавської обласної організації Національної спілки художників України.

З 2011 року — доцент Кременчуцького університету економіки, інформаційних технологій та управління.

Був одружений, мав сина та дочку.

Помер Анатолій Дяченко 23 березня 2017 року в Кременчуці. Похований на Староревівському цвинтарі.

Творчість ред.

У творчості Анатолія Дяченка переважають роботи у графічних техніках ліногравюри, офорту й акватинти. Основна тематика робіт — краєвиди та ілюстрації до творів української літератури.

Творчій шлях Анатолія Дяченка включає два періоди: перший припадає на радянську добу, другий — на роки незалежності.

Творчість першого періоду розвивалася у двох річищах: з одного боку — формальні композиції із сув'яззю промислових труб, просторами цехів та маленькими фігурами робітників, що символізували промисловий Кременчук (серія «Індустріальний Кременчук»); а з другого — ліричні та лагідні краєвиди України. У цей же період художник створив дві ілюстрації до повісті Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом»: «Пацюк» та «Чуб із кумом» (1983—1985).

На початку 1990-х років Анатолій Дяченко полишає роботу в Кременчуцькій майстерні та починає викладацьку діяльність у Кременчуцькій дитячій художній школі, а з 2011 року — у Кременчуцькому університеті економіки, інформаційних технологій та управління. У цей період змінюються й мистецькі орієнтири художника: він починає віддавати перевагу малярським роботам, а з 2012 року активно працює над ілюструванням «Енеїди» Івана Котляревського, намагаючись створити цикл, наближений до автентичності української душі, використовуючи прадавні традиційні візерунки Полтавщини. Але цей цикл залишився незавершеним через смерть художника.

Участь у виставках ред.

Учасник виставок з 1963 року.

Персональні виставки ред.

  •   Кременчук (1989, 1999, 2009, 2018[1])
  •   Полтава (2010)

Колективні виставки ред.

  •   Кременчук (1963)
  •   Полтава (1969, 1976)
  •   Київ (1977)
  •   Велико Тирново (1982)
  •   Кошалін (1984)
  •   Санкт-Петербург (2012)

Примітки ред.

  1. ↑ Альона Душенко (03.03.2018). 5 березня відкриття виставки пам’яті художника Анатолія Дяченка. Кременчуцький ТелеграфЪ. Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 6 березня 2018.

Література ред.

  • Анатолій Дяченко. Графіка. Малярство. Альбом / упорядник: Віталій Ханко. — Кременчук, 2017.
  • Артеменко Т. Виставка робіт кременчуцьких художників // Зоря Полтавщини. — 1975. — 9 жовтня. — № 238 (13121). — С. 4.
  • Виставка творів професійного та самодіяльного образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва (Полтава, Кременчук, Лохвиця): Каталог. — Полтава, 1975. — с. 34-35, 40.
  • ПООНСХУ 45 років: альбом / упорядник: О. А. Білоусько, В. М. Ханко. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2016. — 172 с.
  • Пругло Т. Художник і п'ятирічка: З обласної виставки творів художників Полтавщини // Зоря Полтавщини. — 1976. — 10 березня. — № 60 (13248). — С. 4.
  • Ханко В. До портрета Вітчизни // Культура і життя. — 1977. — 13 листопада. — № 91 (2373). — С. 3.
  • Ханко В. Дяченко Анатолій Давидович: Кременчуцький графік // Віталій Ханко. Словник митців Полтавщини. — Полтава: ВАТ Видавництво «Полтава», 2002. — С.72.
  • Ханко В. Дяченко Анатолій Давидович // Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 9: Образотворче і декоративне мистецтво. Книга 1 / Віталій Ханко. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2015. — С. 425—426.
  • Ханко В. Творчий злет кременчужан // Кременчуцька зоря. — 1977. 20 жовтня. № 125 (12177). — С. 4.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дяченко_Анатолій_Давидович&oldid=39600276