Дьєрдь Долгої
Дьєрдь Долгої (угор. Dolhay György; 1652 — 1708) — останній представник роду Долгої, власник величезних володінь в долинах річок Боржава, Іза та Вішеу, площа яких становила близько 400 000 акрів.[1]
| Дьєрдь Долгої | |
|---|---|
| Псевдо | угор. Dolhay György |
| Народився | 1652 |
| Помер |
1708 Хуст |
| Місце проживання | ДовгеХуст |
| Діяльність | ішпан комітату Мармарош |
| Термін | 1703–1705 |
| Рід | Долгаї |
| Батько | Пал Долгої |
| Мати | Борбала Кекенешдь |
| У шлюбі з | Крістіна Чебі Поґані |
 | |
Участь у національно-визвольній війні
ред.Дьєрдь Долгої був прихильником «короля куруців» — Імре Текелі, з яким мав родинні зв’язки по материнській лінії Бетлен—Редей. Протягом 1703–1711 років брав активну участь у національно-визвольній війні. Був призначений Ференцом ІІ Ракоці ішпаном комітату Мармарош та каштеляном Хустського замку[1]. Обіймав цю посаду протягом 1703—1705 років.
Спадщина
ред.Дьєрдь Долгої помер у 1708 році[1]. Похований в крипті Єлизаветинського костелу м. Хуст[2].
Єдина дочка Дьєрдя померла у ранньому віці. Відтак після смерті Дьєрдя Долгої розпочалась боротьба за його спадщину. Судова тяганина тривала між землевласником з роду Телекі та родичами Дьєрдя — родиною Петровай де Долгої. Зрештою власником маєтків Дьєрдя Долгої в долині Боржави став граф Ласло Телекі.