Дублетний документ — один із примірників розмноженого документа. Повторний примірник архівного документа, однаковий за змістом і формою. Дублети можуть бути відсутніми (вилученими) з архіву, а потім знищеними або переданими до інших архівів. Під час оцифрування дублі можна опускати.

При інвентаризації фондів зайві дублетні документи вилучаються для знищення, передаються у підсобні фонди для оперативного обслуговування користувачів[1]. Також можуть використовуватися для обміну з іншими установами. У Національній історичній бібліотеці України створений обмінний фонд який приймає зокрема і дублікатні документи[2].

Примітки ред.

Джерела ред.

  • Wanda Maciejewska (red.) Polski słownik archiwalny. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1974. s. 29.
  • Українська архівна енциклопедія / Державний комітет архівів України, Український НДІ архівної справи та документознавства; голова редкол. І. Б. Матяш [та ін.]. К. : УНДІАСД, 2008. С. 389.
  • Каталогізування документів: короткий термінологічний словник / НАПН України, ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського ; [уклад.: Зоріна Н. Є. ; наук. ред. Пономаренко Л. О. ; бібліогр. ред. Пономаренко Л. О.]. — Вінниця: ТВОРИ, 2021. С. 33.
  • Маслов С. Визначення дублетів в ділянці стародруків / Бібліотека Академії Наук УСРР. — Київ, 1936. — 13 c. — (Матеріали до історії книги і письма).
  • Українська бібліотечна енциклопедія/Дублетний примірник документа, дублет