Вікіпедія

Дуарте Пачеку Перейра

португальський мореплавець, військовий і вчений XVI ст.

Дуáрте Пачéку Перéйра (порт. Duarte Pacheco Pereira, трансліт. duˈaɾt(ɨ) pɐˈʃeku p(ɨ)ˈɾejrɐ; бл. 1460—1533)[9] — португальський мореплавець, військовий, дослідник і картограф. Мав досягнення у географічних дослідженнях, математиці, астрономії та у розробці стратегії війні. Португальський епічний поет Луїш Камойнш називав Перейру португальським Ахіллесом (Aquiles Lusitano)[10][11].

Дуарте Пачеку Перейра
порт. Duarte Pacheco Pereira
Псевдо Esmeraldo de Situ Orbis[1]
Народився 1460[2][3][4]
Лісабон, Португалія
Помер 1533[2][3][…]
Лісабон, Португалія
Країна  Португальське королівство
Діяльність мандрівник-дослідник, астроном, письменник, військовослужбовець, картограф, officer, мореплавець
Галузь seamanshipd[5] і географія[5]
Знання мов португальська[2]
Magnum opus Esmeraldo de Situ Orbisd
Суспільний стан аристократія
Титул fidalgo da Casa Reald[6]
Посада губернатор[7]
Батько João Pachecod
У шлюбі з Antónia de Albuquerqued[8]
Діти João Fernandes Pachecod

Біографія ред.

Пачеку Перейра був сином Жуана Пачеку та Ізабель Перейри[12]. У молодості він був особистим сквайром короля Португалії. У 1475 році, закінчивши навчання з відзнакою, він отримав стипендію від самого монарха. Пізніше, в 1488 році, він досліджував західне узбережжя Африки. Члени його екіпажу захворіли на лихоманку і до того ж експедиція втратила свій корабель. З острова Принсіпі в Гвінейській затоціПерейру врятував Бартоломеу Діаш, який повертався з експедиції, що вперше досягла мису Доброї Надії.

Знання, отримані ним під час експедиції Діаша, а також власні дослідження дозволили йому зайняти посаду офіційного географа португальської монархії. У 1494 році він підписав зі сторони Португалії підтриманий Папою Тордесільяський договір, за яким вже відомий і ще не відкритий нехристиянський світ було розділено між сферами впливу Португалії та Іспанії.

Пачеку в Індії ред.

У 1503 році Дуарте Пачеку Перейра вирушив до Індії як капітан корабля Espírito Santo, одного з трьох кораблів флоту на чолі з Афонсу де Албукеркі. У 1504 році він був призначений відповідальним за захист Кочіна, португальського протекторату в Індії, що з березня по липень 1504 року зазнав серії нападів війська заморіна з Калікуту. Маючи в своєму розпорядженні лише 150 португальців і невелику кількість малабарських допоміжних військ, сили Перейри значно поступались 60-тисячній армії заморіна. Тим не менш, завдяки розумному розташуванню, індивідуальному героїзму і великій удачі Дуарте Пачеку успішно протистояв атакам протягом п'яти місяців, поки принижений заморін нарешті не був змушений зняти облогу міста. Важливу участь у боях із заморіном взяв його син Лісуарте (або Жусарте).

За свої подвиги в обороні Кочіна Дуарте Пачеку отримав герб від раджі Кочіна Трімумпара, а після його повернення до Лісабона в 1505 році, його з почестями вітав король Португалії Мануел I та на честь його були влаштовані публічні гуляння.

Esmeraldo de situ orbis ред.

Між 1505 і 1508 роками Дуарте Пачеку Перейра написав трактат «Esmeraldo de situ orbis»[13], натхненний твором «De situ Orbis» Помпонія Мели[14]. Трактат Пачеку оцінювали як одну з перших великих наукових праць, «що повідомляють про спостереження і наукові експерименти у нещодавно відкритому світі».

Твір стосувався історії португальських відкриттів і завоювань, але це був також одночасно атлас, географічний трактат і навігаційний посібник. У ньому він обчислив довжину 1° географічної широти у 18 легоа (57,6 морських миль), що було найточнішим розрахунком градуса у світі на той час (1 ° — 60 морських миль). Його сучасник Христофор Колумб оцінив довжину одного градусу на 25% менше. Так і не завершена, ця робота була вперше опублікована лише у 1892 році, можливо, щоб уникнути витоку інформації про цінну торгівлю Португалії в Гвінеї та в Індії[15].

З приводу терміну «Есмеральдо» в назві роботи Дуарте Пачеку Перейра було багато припущень. Серед пропозицій було припущення посилання на смарагдову зелень моря; що це анаграма, яка поєднує імена «Еммануель» (ім'я короля Португалії Мануела I) і «Едуард» (ім'я самого Дуарте Пачеку); що Есмеральдо могло бути назвою (або прізвиськом) корабля, на якому Дуарте Пачеку відплив до Індії, що це спотворення іспанського слова esmerado (що означає «провідник»), що на мові малаялам смарагд відомий як pache або pachec, тому Есмеральдо є каламбуром щодо власного імені Пачеку (таким чином, назва трактату має читатись як «De Situ Orbis Пачеку»)[16][17].

Дуарте Пачеку Перейра, ймовірно, був одним із перших європейців раннього Нового часу, хто науково дослідив взаємозв'язок між припливами і фазами Місяця, що відіграло вирішальне значення в ході битви при Кочіні[18], і ретельно нотував строки припливів. Кажуть, що Пачеку був першим, хто помітив зв'язок припливів з Місяцем і встановив правила для передбачення розвитку припливів, посилаючись на місячні спостереження. Він також переглянув свої дані, щоб виправити та покращити астрономічні спостереження (зокрема, виправивши середньодобове відхилення Місяця від Сонця) та розробив навігаційні вимірювальні прилади, які будуть використовуватися майбутніми португальськими мореплавцями[19].

Кар'єра після Індії ред.

У 1508 році португальський король доручив Дуарте Пачеку переслідувати французького капера Мондрагона, який діяв між Азорськими островами та португальським узбережжям, де французи атакували кораблі, що повертались з португальської Індії. Дуарте Пачеку знайшов і загнав Мондрагона в кут біля мису Фіністерре в 1509 році, переміг і захопив його.

Пізніше, коли він був губернатором португальської факторії і фортеці Сан-Жорже-да-Міна в Гвінейській затоці, його супротивники обвинуватили його в крадіжках та корупції. Пачеку відкликали до столиці та ненадовго ув'язнили, поки корона не виправдала його. Але шкода Пачеку була завдана, оскільки він втратив своє губернаторство, своє багатство та вплив. Хоча король Португалії Жуан II виправдав Пачеку, невдовзі його замінив король Мануел, який не цінував Пачеку і понизив його в посаді.

За словами одного з його найважливіших біографів, португальського історика Жоакіма Баррадаша де Карвалью, який жив у вигнанні в Бразилії в 1960-х роках, Дуарте Пачеку був генієм, порівнянним з Леонардо да Вінчі. Виперидевши наступників на два століття, він розрахував значення градусної дуги меридіана з похибкою лише 4 %, коли поточна для його часу похибка коливалася від 7 до 15 %.[20]

Можливе відкриття Бразилії ред.

Існує давнє припущення, що Дуарте Пачеку Перейра, можливо, відкрив в 1498 році бразильське узбережжя в районі сучасних штатів Мараньян і Пара і острів Марахо, а також гирло річки Амазонки, тим самим виперидивши наступні експедицій Амеріго Веспуччі в 1499 році, Вісенте Яньєса Пінзона в січні 1500 року, Дієго де Лепе в лютому 1500 р. і експедиції Кабрала в квітні 1500 року, що зробило його першим відомим європейським дослідником сучасної Бразилії. Це твердження ґрунтується на інтерпретаціях тексту з рукопису Дуарте Пачеку Перейра «Esmeraldo de Situ Orbis», у якому міститься наступний короткий звіт:

Найщасливіший принце, ми знали і бачили, як на третьому році вашого правління в році нашого Господа 1498, коли ваша високість наказав нам відкрити Західну область, дуже велику сушу з багатьма прилеглими великими островами, що простягаються на 70° На північ від екватора, розташованого за межами величі Океану, було відкрито та проведено навігацію; ця далека земля густо заселена і простягається на 28° по інший бік екватора до антарктичного полюса. Така його велич і довжина, що з обох боків його кінця не було видно і не пізнано, так що певно, що він обходить всю земну кулю.[21]

Однак у своїй книзі «Заснування португальської імперії, 1415—1580» історики Бейлі Волліс, Бойд Шафер і Джордж Вініус, базуючись на даних португальського історика Дуарте Лейте та інших авторів, дають такі коментарі:

«Справді важливо, — каже Дуарте Лейте, — знати, чи Пачеку прибув до Бразилії раніше, ніж Алваріш Кабрал (22 квітня 1500 р.). Погоджуючись із Лучано Перейро, такі сучасні португальські історики, як Фаустіно да Фонсека, Бріто Ребелу, Лопеш де Мендонса та Хайме Кортесан, стверджують, що так. . . як і Віньо; і я вірю, що йому не бракує прихильників у Бразилії». «Однак,— каже Лейте,— якби Пачеку виявив райони на схід від лінії розмежування й повідомив про це [королю Португалії] Мануелу, причина, яка спонукала дона Мануела зберігати таємницю… важливе відкриття вислизає від мене. Як тільки Кабрал повернувся в 1501 році, Мануел оголосив про відкриття Бразилії іспанським королям Фернандо та Ізабеллі. Чому б він у 1499 році, після повернення Васко да Гами, не зробив подібне оголошення, якщо Пачеку вже відкрив Бразилію? З боку Іспанії не було жодних заперечень, враховуючи поділ, зроблений Тордесільяським договором, оскільки жодних заперечень не було в 1501 році, коли було оголошено про відкриття Кабралом. Я переконаний, що Пачеку не відкрив Бразилію в 1498 році і не був присутній через два роки при її відкритті Кабралом»[22].

«Esmeraldo de Situ Orbis» Дуарте Пачеку Перейри — це перша європейська навігаційна книга, у якій згадується узбережжя Бразилії. 

Шлюб і нащадки ред.

Він одружився з Антонією де Альбукеркі, дочкою Жоржі Гарсеса та дружини Ізабель де Альбукеркі Гальван, єдиною дочкою Дуарте Гальвана від першої дружини Катаріни де Соуза е Альбукеркі, і мав восьмеро дітей:

  • Жуан Фернандеш Пачеку, який одружився з доньою Марією да Сілва, без потомства і мав бастард дочку заміж з потомством
  • Жероніму Пачеку, який помер неодружений і без потомства в Танжері
  • Марія де Албукеркі, вийшла заміж за Жоао да Сілва, Алькаїда -Мор із Суре, і мала дочку заміжня та з потомством.
  • Ізабель де Албукеркі
  • Гарсія Пачеку
  • Гашпар Пачеку
  • Дуарте Пачеку
  • Лісуарте Пачеку, бастард.

Примітки ред.

  1. ↑ Pereira D. P. Esmeraldo de Situ Orbis / за ред. Rafael Eduardo de Azevedo Basto, Joaquim Barradas de Carvalho — Imprensa Nacional-Casa da Moeda, 1892. — doi:10.5281/ZENODO.6498014
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #119359871 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ а б в Catalogue of the Library of the Pontifical University of Saint Thomas Aquinas
  5. ↑ а б Czech National Authority Database
  6. ↑ Pereira D. P. Esmeraldo de Situ Orbis / за ред. Rafael Eduardo de Azevedo Basto, Joaquim Barradas de Carvalho — Imprensa Nacional-Casa da Moeda, 1892. — С. XXI. — doi:10.5281/ZENODO.6498014
  7. ↑ Pereira D. P. Esmeraldo de Situ Orbis / за ред. Rafael Eduardo de Azevedo Basto, Joaquim Barradas de Carvalho — Imprensa Nacional-Casa da Moeda, 1892. — С. XXII. — doi:10.5281/ZENODO.6498014
  8. ↑ Pereira D. P. Esmeraldo de Situ Orbis / за ред. Rafael Eduardo de Azevedo Basto, Joaquim Barradas de Carvalho — Imprensa Nacional-Casa da Moeda, 1892. — С. IX. — doi:10.5281/ZENODO.6498014
  9. ↑ Revista de História, ed. 69-70 (1967), p. 513. Eurípedes Simões de Paula, Universidade de São Paulo. Departamento de História, Sociedade de Estudos Históricos (Brazil)
  10. ↑ Luís de Camões, in The Lusiads (first printed in 1572), Canto X, 12:
    E canta como lá se embarcaria
    Em Belém o remédio deste dano,
    Sem saber o que em si ao mar traria,
    O grão Pacheco, Aquiles Lusitano.
    O peso sentirão, quando entraria,
    O curvo lenho e o férvido Oceano,
    Quando mais n' água os troncos que gemerem
    Contra sua natureza se meterem.     Translation by Robert Ffrench Duff, in The Lusiad of Camoens translated into English Spencerian verse (1880), p. 365: She sang how in his ship a man would go
    From Belem to avenge the cruel shame.
    The weight it bears the ocean shall not know,
    That great Pacheco who shall justly claim
    Of Portuguese Achilles' glorious name;
    When he embarks, the surging waves his weight
    Shall feel, and all the vessel's beams and frame
    Shall groan oppressed beneath the burthen great,
    And in the water sink below its usual state.
  11. ↑ Manuel Mira The forgotten Portuguese (1998), p. 153
  12. ↑ Португальський історик Арманду Кортезан стверджує, що Дуарте Пачеку був сином Гонсалу Пачеку, скарбника Каса-де-Сеута, який славно спорядив рабський флот Дініша Іаніша де Гра, який спустошив затоку Аргуін у 1444/45 році. Див. Armando Cortesão (1931) «Subsídios para a história do Descobrimento de Cabo Verde e Guiné», Boletim da Agencia Geral das Colonias, No. 75, as reprinted in 1975, Esparsos, vol. 1, Coimbra.p.10
  13. ↑ Wilks, Ivor. Wangara, Akan, and Portuguese in the Fifteenth and Sixteenth Centuries (1997). Bakewell, Peter (ред.). Mines of Silver and Gold in the Americas. Aldershot: Variorum, Ashgate Publishing Limited. с. 13.
  14. ↑ Diffie, Bailey (1977). Foundations of the Portuguese Empire, 1415–1580. University of Minnesota Press. ISBN 0-8166-0782-6. Процитовано 15 серпня 2011.
  15. ↑ John Donnelly Fage, A Commentary on Duarte Pacheco Pereira's Account of the Lower Guinea Coastlands in His "Esmeraldo de Situ Orbis, " and on Some Other Early Accounts «History in Africa», Vol. 7 (1980), pp. 47-80
  16. ↑ Barradas de Carvalho (1964), A decifração de um enigma: o título «Esmeraldo de Situ Orbis», Revista de história 28(58):339–348.
  17. ↑ M. Newitt, (2010) The Portuguese in West Africa, 1415—1670: A documentary history. Cambridge, UK: Cambridge University Press, p.44
  18. ↑ [1] Title; Conquerors, Author: Roger Crowley, Publisher: Random House; 1st edition, Page: 157—160 year: 2015
  19. ↑ Mathew, K.N. (1988) History of the Portuguese Navigation in India. New Delhi: Mittal.
  20. ↑ Universidade de São Paulo, Departamento de História, Sociedade de Estudos Históricos (Brazil), Revista de História (1965), ed. 61-64, p. 350
  21. ↑ Esmeraldo de situ orbis [published between 1506 and 1508], Part I, ch. I, translated and edited by George Herbert Tinley Kimble, London: 1937, p. 12. Original Portuguese: Bemauenturado Príncipe, temos sabido e visto como no terceiro anno de vosso Reinado do hanno de nosso senhor de 1498, donde nos vossa alteza mandou descobrir a parte oucidental, passando alem ha grandeza do mar oceano, onde he achada a navegada hûa tão grande terra firme, com muitas e grandes ilhas ajacentes a ella, que se estende a setente graaos de ladeza da linha equinoçial contra ho pollo artico e posto que seja asaz fora, he grandemente pouorada, e do mesmo circulo equinocial torna outra vez e vay alem em vinte e oito graaos e meo de ladeza contra ho pollo antartico, e tanto se dilata sua grandeza e corre com muita longura, que de hûa parte nem da outra foy visto nem sabido ho fim e cabo della; pello qual segundo ha hordem que leua, he certo que vay en cercoyto por toda a Redondeza.
  22. ↑ Diffie, Bailey Wallys; Boyd C. Shafer; George Davison Winius Foundations of the Portuguese empire, 1415—1580 University of Minnesota Press, Nov 1977 ISBN 978-0-8166-0782-2 p. 452
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дуарте_Пачеку_Перейра&oldid=40613534