Драма ревнощів: усі деталі в хроніці
В іншому мовному розділі є повніша стаття Dramma della gelosia (tutti i particolari in cronaca)(італ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з італійської.
|
«Драма ревнощів: усі деталі в хроніці» (італ. «Dramma della gelosia (tutti i particolari in cronaca)») — італійська драматична кінокомедія режисера Етторе Сколи з Марчелло Мастроянні, Монікою Вітті і Джанкарло Джанніні у головних ролях, випущена 18 січня 1970 року.
Драма ревнощів: усі деталі в хроніці | |
|---|---|
| Dramma della gelosia (tutti i particolari in cronaca) | |
 | |
| Жанр |
Комедія драма |
| Режисер | Етторе Скола |
| Продюсери |
Піо Анджелетті Адріано Де Мікелі |
| Сценарист |
Адженоре Інкроччі Фуріо Скарпеллі Етторе Скола |
| У головних ролях |
Моніка Вітті Марчелло Мастроянні Джанкарло Джанніні Маріса Мерліні |
| Оператор | Карло Ді Пальма |
| Композитор | Армандо Тровайолі |
| Художник | Лучано Річчеріd |
| Кінокомпанія |
Dean Film Juppiter Generale Cinematografica Midega Film |
| Дистриб'ютор | Warner Brothers |
| Тривалість | 107 хв. |
| Мова | італійська |
| Країна |
 Італія |
| Рік | 1970 |
| IMDb | ID 0065662 |
 Драма ревнощів: усі деталі в хроніці у Вікісховищі | |
Сюжет ред.
| Цей розділ потребує доповнення. (грудень 2023) |
Робочий-комуніст і службовець піцерії закохуються в одну жінку — продавщицю квітів. Ревнощі стають причиною конфлікту, який призводить до сумних наслідків.
У ролях ред.
| Марчелло Мастроянні | ···· | Оресте Нарді |
| Моніка Вітті | ···· | Аделаїда |
| Джанкарло Джанніні | ···· | Нелло Серафіні |
| Мануель Сарсо | ···· | Уго |
| Маріса Мерліні | ···· | Сільвана |
| Еркулес Кортес | ···· | Амлето Ді Мео |
| Фернандо Санчес Полак | ···· | комуніст |
| Джойя Дезідері | ···· | квіткарка |
| Хуан Дієго | ···· | Оресте |
| Бруно Шіпіоні | ···· | піццерист |
Знімальна група ред.
| Режисер | ···· | Етторе Скола |
| Сценарій | ···· | Адженоре Інкроччі, Фуріо Скарпеллі, Етторе Скола |
| Продюсер | ···· | Піо Анджелетті, Адріано Де Мікелі |
| Оператор | ···· | Карло Ді Пальма |
| Композитор | ···· | Армандо Тровайолі |
| Художник | ···· | Лучано Річчері, Еціо Алтері |
| Монтаж | ···· | Альберто Галлітті |
Нагороди ред.
Оцінки ред.
| Цей розділ запропоновано перенести до Вікіцитат згідно з правилом «Вікіпедія — не каталог». Якщо розділ не є збіркою цитат чи переписаний в енциклопедичну статтю, то можна прибрати це повідомлення. При перенесенні тексту, будь ласка, переконайтеся, що матеріал відповідає основним правилам Вікіцитат. |
|
«У США ця картина демонструвалася під назвою „Піца-трикутник“, що надавало особливого шарму та пікантності фарсовій історії кохання до однієї жінки, продавщиці квітів Аделаїди, відразу двох чоловіків — Оресте, безробітного комуніста, і Нелло, мешканця півдня, службовця піцерії. Мабуть, це був перший фільм на той час вже 39-річного режисера Етторе Сколи, який отримав міжнародну популярність, особливо після показу на Каннському фестивалі, де Марчелло Мастроянні, який зіграв ревнивого "лівака" Оресте, якому не щастило, завоював приз за найкращу чоловічу роль. Скола спочатку пройшов багаторічний шлях сценариста, беручи участь в створенні чималої кількості "комедій по-італійськи", починаючи ще з 50-х років. У цій же стрічці він додав до соціально-сатиричної та ексцентричної традиції своїх ранніх режисерських робіт вагому частку похмурої іронії, їдкого сарказму, що пізніше буде розвинуто в одному з найкращих творів італійського кіно за всю історію — в трагікомедії „Огидні, брудні, злі“.
Причому уїдливий гумор, часом досить злий, відноситься зовсім не до нещасних героїв, що заплуталися в своїх інтимних стосунках, а до тієї ідіотської дійсності, яка калічить людей, змушує втрачати контроль над собою, зриватися в шаленстві і робити навіть замах на вбивство. Підзаголовок "сі деталі в хроніці" начебто має чисто сюжетне пояснення: ласа до сенсацій кримінальна хроніка з радістю смакує обставини кримінальної справи на ґрунті ревнощів, що цікаво будь-яким глядачам не тільки в Італії. Але для постановника по-справжньому важливо відновити ретроспективно саме всі подробиці того, що сталося, щоб проаналізувати і зрозуміти на прикладі окремого випадку чвар двох чоловіків через одну жінку явища більш загального і суспільно значимого порядку (цікаво, що сам Етторе Скола тоді належав до італійської компартії). Його досвід в жанрі соціального фарсу також може бути схожим з подальшими пошуками Ліни Вертмюллер, для якої, до речі, молодий актор Джанкарло Джанніні, по суті, відкритий Сколе в „Драмі ревнощів“, став головним виконавцем в 70-ті роки. У тому числі він знявся в її фільмі „Кривава сутичка двох чоловіків через вдову“. Підозрюються "політичні мотиви", де герої Джанніні і Мастроянні змагалися між собою вже через любов до однієї сицилійки, яку зіграла Софі Лорен» — Сергій Кудрявцев, книга „3500 кінорецензій“ (1992)[1][неавторитетне джерело] |
|
Факти ред.
| Цей розділ містить неупорядкований список різноманітних фактів[en] про предмет статті. (грудень 2023) |
- У США ця картина демонструвалася під назвою «Піца-трикутник».[2][неавторитетне джерело]
- Це перший фільм 39-річного режисера Етторе Сколи який отримав міжнародну популярність, особливо після показу на Каннському кінофестивалі, де Марчелло Мастроянні завоював приз за найкращу чоловічу роль.[2][неавторитетне джерело]
Примітки ред.
- ↑ «Драма ревности: Все детали в хронике». kinopoisk.ru. Сергій Кудрявцев. 1992. Процитовано 23 грудня 2016.[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- ↑ а б «Драма ревности: Все детали в хронике». kinopoisk.ru. Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 23 грудня 2016. (рос.)
Посилання ред.
- Драма ревнощів: усі деталі в хроніці на сайті IMDb (англ.)
|
Це незавершена стаття про італійський фільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |