Вікіпедія

До Афродіти

«До Афродіти» (фр. L’Albatros) — гімн давньогрецької поетеси Сапфо, який відкриває першу збірку Сапфо, укладену александрійськими вченими.

До Афродіти
дав.-гр. Ποικιλόθρον᾽ ἀθάνατ᾽ Ἀφρόδιτα
Жанр гімн
Форма вірш[d]
Автор Сапфо
Мова давньогрецька
Написано 7-6 ст. до н. е.
Опубліковано 6 століття до н. е.
Країна Стародавня Греція
Переклад перекладачі українською мовою -Іван Франко, Григорій Кочур
Афродіта

Історія створення ред.

Це єдиний вірш Сапфо, який зберігся у повному обсязі. Сапфо часто писала про родинне життя. У віршах розповідала про доньку, брата, але частіше поетеса описує муки кохання. Її молитва-звернення до Афродіти — це справжня сповідь жінки.

Аналіз вірша ред.

Вірш Сапфо «До Афродіти» відкриває першу книгу віршів Сапфо, яку зібрали александрійські вчені. Вірш вважають одним з перших зразків любовної лірики у європейській поезії. За жанром це гімн, адже прославляє богиню, при цьому на початку і в кінці твору просить Афродіту про допомогу. У вірші поєднуються і молитва, і сповідь. Головна думка — уславлення чеснот Афродіти. Лірична героїня закохана, почуття приносить їй печаль. У вірші героїня нарікає на нерозділене кохання. Авторка відзначає, що раніше Афродіти щоразу приходила на допомогу, коли лірична героїня закохувалась. Афродіта мчала над землею, наче вихор, і схиляла до любові обранця поетеси. Наразі поетеса закохалася, але без взаємності, і просить Афродіту про допомогу. «О, прилинь ізнов, Афродіто… Не гніти мою душу, о пані велична, горем, журбою!.. Розвій мою тугу!..»

Жанр ред.

Літературознавці визначили жанр твору — гімн Афродіті. Це хвалебна пісня античної поезії. У творі багато звернень до богині, перераховуються її подвиги, використано багато художніх троп. Античний гімн зазвичай закінчувався молитвою або закляттям, як і у вірші Сапфо. Властиві емоційна насиченість, нагромадження окличних речень, звернень, повторів.

Художні особливості ред.

Вірш написаний так званою «сапфічною строфою». Сапфо створила власну строфу — «сапфічну». Сапфічна строфа — поєднання з чотирьох рядків: перші три вірші складаються з одинадцяти складів, четвертий вірш з п'яти складів Всього у вірші 30 рядків. Авторка використовує художні тропи:

  • Епітети: «барвношатна владарко», «усміх ясний», «вірна помічниця», «ярмо любовне»,«бентежне серце»
  • Метафори: являлася ти ,серце урятуй,підступів повна.
  • Порівняння: «над землею темною, наче вихор».
  • Анафора і антитеза: «Хто тікає — скрізь піде за тобою, Хто дарів не взяв — сам дари нестиме, Хто не любить нині, полюбить скоро»

Переклади українською ред.

Див. також ред.

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=До_Афродіти&oldid=41810275