Дорофєєв Сергій Олегович

Сергі́й Оле́гович Дорофє́єв (нар. 19 травня 1980, місто Мінськ, біл. Сяргей Алегавіч Дарафееў, рос. Сергей Олегович Дорофеев) — білоруський журналіст. Ведучий авторської програми «Портрети» на 5-ому каналі, керівник і ведучий ток-шоу «Вибір», телевізійної програми «Вибір +», директор дирекції ранкового мовлення на телевізійному каналі «Общенациональное телевидение» (Білорусь)[1], викладач журналістики та маркетингу ЗМІ з Білорусі[2]. У грудні 2010 року був відсторонений від ефіру за політичними мотивами[3], у квітні 2011 року був звільнений з телевізійного каналу «Общенациональное телевидение»[4], після чого переїхав в Україну працювати журналістом на 5 каналі. Своє зацікавлення Україною, за словами самого Дорофєєва, «викликано універсальною, наднаціональною журналістикою — погляд зі сторони: що відбувається в країні й чому».

Сергій Олегович Дорофєєв
Сяргей Алегавіч Дарафееў
Народився 19 травня 1980(1980-05-19) (43 роки)
Мінськ, СРСР СРСР
Громадянство Білорусь / Україна
Національність білорус
Місце проживання Прага, Чехія
Діяльність журналіст
Відомий завдяки телеведучий
Alma mater Білоруський національний технічний університет
Знання мов білоруська

Біографія ред.

Народився 19 травня 1980[5] в Мінську. Батьки Сергія Дорофєєва походять з України.

Закінчив Білоруський національний технічний університет[6].

Теле- і радіожурналістики вчився за кордоном, виграв грант Держдепартаменту США — стажувався в ЗМІ Чикаго[6].

Працював на радіо «Світ», «Альфа радіо» та «Юністар».

Свою кар'єру на телевізійному каналі «Общенациональное телевидение» почав з посади редактора і ведучого програми «Наш ранок», був ведучим ток-шоу «Вибір», авторської телевізійної програми «Вибір +», директором дирекції ранкового мовлення.

У 2010 році переможець Шостого Національного телевізійного конкурсу «Телевершина» в номінації «Найкращий ведучий суспільно-політичної (публіцистичної) програми».

У 2010 році читачі «Комсомолки» визнали Дорофєєва найкращим білоруським телеведучим, а в 2011 році віддали йому титул секс-символу Білорусі[7].

У травні 2011 року Сергію Дорофєєву присудили спеціальний приз «Медіаперсона», як персони, за яку проголосувало найбільша кількість журналістів[8].

У Білорусі його останній телеефір (ток-шоу «Вибір» від 19 грудня 2010 р.) був присвячений президентським виборам. Після цього ефіру президент Білорусі Олександр Лукашенко назвав Дорофеєва «молодим журналістом, якого потрібно поставити на місце».

У 2011 році Дорофеєв пішов з білоруського каналу ОНТ та переїхав працювати в Україну на «5 каналі». Був ведучим авторської програми «Портрети з Сергієм Дорофеєвим» і ток-шоу «Час: підсумки дня». У листопаді 2012 року став переможцем національної премії «Телетріумф» у номінації «Інтерв'юер»[9].

Із квітня 2013 по квітень 2014 року співпрацював із телеканалом «Інтер» у якості ведучого ток-шоу «Стосується кожного», а у травні 2014 року перейшов працювати на телеканал ZIK як креативний продюсер.

У квітні 2014 року спочатку телеканал 5 канал[10], а через кілька місяців у вересні 2014 року також канал ZIK припинили співробітництво співпрацю з білоруським журналістом Дорофєєвим[11].

У жовтні 2014 року Сергій Дорофеєв став ведучим російськомовної програми новин «Настоящее время», спільного ко-виробництва редакції «Радіо Свобода» та редакції «Голосу Америки»[12].

Нагороди ред.

У 2012 р. отримав головну національну телевізійну премію України «Телетріумф-2012» в номінації «Інтерв'юер року»[9].

«Портрети» ред.

«Портрети з Сергієм Дорофєєвим» — ток-шоу на «5 каналі», розмова формату «гість-ведучий» у прямому ефірі. За час існування програми з жовтня 2011 року, у гостях побували багато відомих українців та іноземців. 20 квітня 2013 року вийшов останній випуск за участі Петра Порошенка, на якому Сергій Дорофеєв попрощався з глядачами. Його нові плани не оголошені. За даними «Телекритики», очікується, що Сергій Дорофеєв працюватиме на ТВ-каналі «Інтер» у команді Анни Безулик на проекті «Позаочі»[13].

Примітки ред.

  1. / Дорофєєв Сергій Олегович[недоступне посилання з липня 2019]
  2. Ведучі 5 каналу: Сергій Дорофєєв. 5 канал. Архів оригіналу за 9 травня 2012. Процитовано 13 квітня 2012.
  3. interfax.by Дорофєєва не звільнили, а «Вибір» пішов на новорічні канікули — Общенациональное телевидение (рос.). Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 10 квітня 2012.
  4. tut.by тележурналіста Сергія Дорофєєва звільнили з білоруського телевізійного каналу «Общенациональное телевидение» (рос.). Архів оригіналу за 29 квітня 2011. Процитовано 10 квітня 2012.
  5. Онлайн-конференція з Сергієм Дорофєєва (рос.). Архів оригіналу за 23 грудня 2010. Процитовано 30 травня 2019.
  6. а б Сергій Дорофєєв. Загальнонаціональне телебачення (рос.). Архів оригіналу за 28 серпня 2011. Процитовано 30 травня 2019.
  7. Телеведучий більше не працює на телевізійному каналі « Общенациональное телевидение», але йти з професії не збирається[недоступне посилання]
  8. Сергій Дорофєєв отримав приз «Медіаперсона». Naviny.by (рос.). Архів оригіналу за 24 січня 2012. Процитовано 10 квітня 2012.
  9. а б Фігуры тыдня: Сяргей Будкін, Таццяна Шаракова, Сяргей Дарафееў (біл.). Новы Час. 8 грудня 2012. Архів оригіналу за 5 квітня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
  10. http://www.telekritika.ua/rinok/2013-04-08/80671 [Архівовано 18 січня 2016 у Wayback Machine.] Телекритика. 5 канал і журналіст Сергій Дорофеєв припиняють співпрацю з 25 квітня (08.04.2013)
  11. http://www.telekritika.ua/rinok/2014-09-01/97549 [Архівовано 18 січня 2016 у Wayback Machine.] Телекритика. Сергій Дорофеєв і канал ZIK припинили співпрацю (01.09.2014)
  12. http://www.telekritika.ua/profesija/2014-10-21/99462 [Архівовано 2016-01-18 у Wayback Machine.] Телекритика: Сергій Дорофеєв став ведучим новин «Радіо Свобода» та «Голосу Америки» (21.10.2014)
  13. Сергій Дорофеєв переходить на «Інтер» // Телекритика, 06.04.2013. Телекритика. Архів оригіналу за 9 квітня 2013. Процитовано 20 квітня 2013.

Посилання ред.