Вікіпедія

Дора д'Істрія

румунська художниця, письменниця та альпіністка

Княгиня Олена Михайлівна Кольцова-Мосальська, уроджена Гіка (22 січня 1828 в Бухаресті, Румунія — 15 листопада 1888[5] у Флоренції, Італія) — румунська художниця, письменниця та альпіністка, яка довгий час жила в Російській імперії. Друкувалася під псевдонімом Дора д Істрія (Dora d Istria)[6].

Дора д'Істрія
рум. Elena Ghica

При народженні рум. Elena Ghica
Народження 3 лютого 1828(1828-02-03)[1][2][3] або 22 січня 1828(1828-01-22)[4]
Бухарест, Румунія[4][1][…]
Смерть 17 листопада 1888(1888-11-17)[1][4][2] (60 років)
  Флоренція, Королівство Італія[4][2][…]
Поховання Trespiano Cemeteryd
Країна  Волощина
Релігія православ'я
Діяльність художниця, письменниця, есеїстка, історик, мандрівниця, альпіністка
Член Грецьке філологічне товариство Константинополяd і Національна академія дей-Лінчей
Батько Mihail Ghicad
У шлюбі з Q113507276?
Автограф
CMNS: Дора д'Істрія у Вікісховищі

Життєпис ред.

Олена Гіка, що народилась 1828 року, походила з князівського роду Гіка (Ghika), витоки якого шукають в Албанії. Вихідці з цього роду з середини XVII століття були молдавськими і валаськими господарями. Її батьком був князь Міхай Гіка, а господарю Молдавії Григорію IV Гіка вона доводилася племінницею[7].

Княгиня Кольцова-Мосальська отримала в юності прекрасну освіту, яку потім продовжила за кордоном. Була поліглотом, вільно володіла більш ніж десятьма мовами, в тому числі румунською, російською, італійською, німецькою, англійською, французькою, латинською, давньо- і новогрецькою, албанською та ін. В столиці Пруссії вона справила велике враження на Александера фон Гумбольдта своїм знанням давньогрецької мови.

У 1849 році в Яссах одружилась з російським офіцером князем Олександром Кольцовим-Мосальским. Подружжя жило в Російській імперії до смерті князя в 1875 році[8].

Потім Олена Кольцова-Мосальська багато подорожувала країнами Європи, відвідала Швейцарію, Францію, Ірландію, Грецію і Анатолію. Побувала в США.

У 1885 році піднялася з провідником на вершини Монблана та Мьонха в Альпах, ставши, таким чином, першою російської альпіністкою.

За станом здоров'я змушена була переселитися з Росії до Італії у Флоренцію, де прожила до своєї смерті. Померла від защемлення грижі, похована на міському кладовищі Треспіано.

Творчість ред.

Рано проявилися художні нахили Олени Гіки, які вона розвивала, навчаючись живопису в Дрездені, потім у Відні, Венеції та Берліні.

 
Пейзаж пензля Кольцової-Масальської

У Санкт-Петербурзі Олена Кольцова-Мосальська брала активну участь у мистецькому житті столиці. За свої пейзажі, виставлені в Академії мистецтв, була удостоєна нагороди. Полотна княгині, що відрізняються тонкою технікою і насиченим колоритом, головним чином, зображували природу та архітектуру країн південної Європи. Була представницею російського та західноєвропейського художнього напряму бідермаєр.

У 1855 році виступила на літературній ниві з книгою «La vie monastique dans l'eglise orientale» (яка потім неодноразово перевидавалася). Писала французькою під псевдонімом Графиня Дора Д Істріа (Comtesse Dora d Istria)[6].

Написала низку статей з історії мистецтва, літератури, політичних, соціальних і релігійних питань в часописах та газетах майже всіх європейських країн. Своїми літературними творами і публіцистикою здобула популярність в Європі.

Олена Кольцова-Мосальська входила до багатьох європейських наукових товариств, зокрема, Італійської Академії.

Грецьким парламентом їй було присвоєно звання «великої громадянки» і почесне громадянство від багатьох італійських міст.

Олена Кольцова-Мосальська почала вивчати історію Албанії в 1866 році і стала головним захисником албанської справи в Західній Європі, незважаючи на те, що ніколи не вивчала албанську мову.[9] Її книзі «Gli Albanesi in Rumenia» передувала низка статей про національності з Південно-Східної Європи та їхню боротьбу за незалежність. Після появи статей про етнічну ідентичність Румунії (1859), Греції (1860) та Сербії (1865), Дора д'Істрія опублікувала в 1866 році статтю про особливості албанської національності за народними піснями.[10] Дослідження було перекладено албанською мовою в 1867 році італо-албанським патріотом Дімітером Камардою[11]. Після цього з'явилась революційна поема, яка закликаючи албанців піднятися на визвольну боротьбу проти османів[12][10]

Відтепер Дора д'Істрія стала відома в албанських націоналістичних колах, які використовували її ім'я, щоб отримати підтримку у своїй справі. Ця ситуація була взаємною і також стимулювала їй ще більше працювати в даній тематиці (особливо її листування). Вона співпрацювала з багатьма албанськими патріотами.[11] Після публікації Глі Альбанесі в Румунії … албанські націоналісти в Італії оголосили Олену Гіку некоронованою королевою Албанії.

Твори ред.

  • La vie monastique dans l'eglise orientale (1855, 3-е изд., 1858);
  • Les femmes en Orient (Цюрих, 1858; по-російськи в «Закордонному Віснику», 1865);
  • Excursion en Roumelie et en Moree (Цюрих, 1858);
  • Des femmes par une femme (Цюрих, 1864; російський переклад СПб., 1866);
  • Les roumains et la papaute;
  • La poesie des Ottomans (П., 1877, 2-е изд.);
  • Gli Albanesi in Rumenia (історія князів Гіка в XVII—XIX століттях) (2-е изд., Флоренція, 1873);
  • ряд статей у журналах і газетах.

Громадська діяльність ред.

Олена Кольцова-Мосальська (Гіка) була обрана:

  • Почесним членом Афінського археологічного товариства (1860),
  • Членом Французького Географічного товариства (1866),
  • Член-кореспондентом Венеціанської академії (1868),
  • Почесним членом Академії Мілана (1868),
  • Почесним членом наукових товариств Трієста та Афін (1870),
  • Почесним президентом національного гімнастичного товариства Константинополя (1870),
  • Почесним президентом товариства Elicona Смірна (Азія) (1871),
  • Членом Академії в Урбіно (1871),
  • Член Товариства з розвитку італійського театрального мистецтва у Флоренції (1872),
  • Почесним віце-президентом Асоціації сприяння навчанню грецьких жінок (1872),
  • Членом римської академії (1873),
  • Почесним членом неапольської Академії Pitagorica (1873)
  • Членом Національної академії мистецтв Барселони,
  • Членом Інституту археології Буенос-Айреса (1873),
  • Членом Італійського товариства вивчення Сходу (1873) тощо.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в SNAC — 2010.
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Biographisches Lexikon zur Geschichte Südosteuropas / Hrsg.: M. Bernath, K. Nehring, Leibniz-Institut für Ost- und Südosteuropaforschung — R. Oldenbourg Verlag, 1974.
  4. ↑ а б в г Dizionario Biografico dell'Educazione 1800-2000 — Editrice Bibliografica, 2013.
  5. ↑ ЦГИА СПб. ф.19. оп.126. д.1539. с. 199. Метрические книги православных церквей за границей.
  6. ↑ а б Кольцова-Мосальская, Елена Михайловна // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
  7. ↑ Гика, Елена Михайловна // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  8. ↑ Elena Ghica — Dora d'Istria. Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 27 березня 2020.
  9. ↑ Liviu Bordaș, Dor de Dunăre şi alte nostalgii cosmopolite — Preţul cosmopolitismului [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.], in Observator Cultural, No. 437, August, 2008.
  10. ↑ а б Skendi, Stavro (1967). The Albanian national awakening. Princeton: Princeton University Press. с. 118. ISBN 9781400847761. Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 27 березня 2020.
  11. ↑ а б Paul Cernovodeanu et al., Elena Ghica — Dora d'Istria. Online at Ghyka.net [Архівовано 30 січня 2012 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Nathalie Clayer, Origins of Albanian nationalism, Karthala, Paris, 2007, p.209, apud Paul Cernovodeanu et al., Elena Ghica — Dora d'Istria. Online at Ghyka.net [Архівовано 30 січня 2012 у Wayback Machine.]

Література ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дора_д%27Істрія&oldid=41682492