Вікіпедія

Доменіко Пачіні

Доменіко Леоне Пачіні (Марино, 20 лютого 1878 — Рим, 23 травня 1934) — італійський фізик і метеоролог, піонер у вивченні космічних променів. Вимірюючи радіацію в підводних експериментах, він визначив, що радіація збільшується з глибиною, і зробив з цього висновок про її позаземне походження. За це Пачіні вважається співвідкривачем космічних променів на рівні з Віктором Гессом (нагородженим за це Нобелівською премією).

Доменіко Пачіні
Народився 20 лютого 1878(1878-02-20)
Марино, Провінція Рим, Лаціо, Італія
Помер 23 травня 1934(1934-05-23) (56 років)
Рим, Італія
Країна  Королівство Італія
Діяльність фізик
Alma mater Римський університет ла Сапієнца
Заклад Римський університет ла Сапієнца
University of Barid

Біографія ред.

Народився 20 лютого 1878 року в Марино в родині Філіппо Пачіні та Джованни Мечері[1]. Вивчав фізику в Римському університеті, закінчивши його в 1902 році.

З 1902 по 1905 рік він був асистентом П'єтро Бласерна[it] і під керівництвом Альфонсо Селла зацікавився явищами електропровідності в газах. У 1906 році він отримав призначення асистентом Центрального офісу метеорології та геодинаміки, яким раніше керував Бласерна, а на той час Луїджі Палаццо[it]. Він залишався на посаді асистента до 1927 року, коли його підвищили до «головного геофізика». Вивчення атмосферних електричних явищ, яким він присвятив себе в цей період, дозволило йому висунути гіпотезу про існування космічних променів. Пачіні також займався вимірюванням кольору атмосфери[2].

З 1913 року працював викладачем геофізики в Римському університеті. У 1928 році він був призначений професором експериментальної фізики в університеті Барі[en].

Помер у Римі у віці 56 років від бронхопневмонії. Похований на кладовищі Форме[it] в місті Абруццо, де він жив у молодості і проводив свої перші експерименти на Монте Веліно[en][3].

Відкриття «проникаючої радіації» ред.

 
Пачіні робить вимірювання, 1910 рік.

Найважливішою роботою Доменіко Пачіні є дослідження «проникаючої радіації», тобто вивчення релятивістських частинок (перш за все протонів і альфа-частинок), які досягають Землі з космосу і відомі під назвою «космічні промені». апчіні проводив ці дослідження одночасно з австрійським фізиком Віктором Гессом, який у 1936 році (вже після смерті Пачіні) отримав Нобелівську премію з фізики за свої дослідження космічних променів. Пачіні провів свої експерименти між 1907 і 1911 роками і описав їх в мемуарах, опублікованих в Nuovo Cimento в 1912 році[4], а Гесс провів експерименти між 1910 і 1912 роками і опублікував результати так само в 1912 році[5]. Пачіні вдалося виключити земне походження випромінювання, зафіксувавши зменшення його інтенсивності на глибині в морських водах біля Ліворно та в озері Браччано, а Гессу, - реєструючи збільшення інтенсивності на великій висоті за допомогою повітряної кулі[6].

Пачіні вимірював інтенсивність радіоації за швидкістю розрядження зарядженого електроскопа, і в червні 1911 року він помітив, що нижче рівня моря радіація менша, ніж на поверхні, і припустив її позаземне походження[7]. Експерименти Пачіні стали першими дослідженнями частинок, проведеними в підземному середовищі, попередниками сучасних експериментів в підземних шахтах.

Публікації ред.

  • Dalla variazione locale della componente orizzontale del campo magnetico terrestre nei dintorni di Sestola (Modena) = Про локальну зміну горизонтальної складової магнітного поля Землі навколо Сестоли (Модена). Roma, G. Bertero, 1909
  • Gli elementi della elettricità atmosferica = Елементи атмосферної електрики. Roma, Casa Ed. L'elettricità, 1918 (Tip. Cartiere Centrali)
  • Il blu del cielo e la costante d'Avogadro = Синє небо і стала Авогадро. Stabilimento Tipografico Toscano, 1915
  • La radiazione penetrante alla superficie ed in seno alle acque = Радіація, що проникає на поверхню та у воду. Pisa, Stabilimento Tipografico Toscano, 1912
  • La radiazione penetrante sul mare = Радіація, що проникає в море. Roma, G. Bertero, 1911
  • Misure di ionizzazione dell'aria su terraferma ed in mare, nota di D. Pacini = Вимірювання іонізації повітря на суші та на морі, записка Д. Пачіні. Pisa, Tipografia Pieraccini, 1908
  • Radiazione penetrante, nota di D. Pacini = Проникаюча радіація, замітка Д. Пачіні. Mondovì, Società Tipografica Monregalese, 1926
  • Sulle radiazioni penetranti presenti nell'atmosfera = Про проникаючу радіацію, наявну в атмосфері. Roma, Officina Poligrafica Italiana, 1909
  • Sulla perturbazione prodotta da un pallone aerostatico nel campo elettrico terrestre = Про збурення, створене аеростатичною кулею в електричному полі Землі. Roma, Officina Poligrafica Italiana, 1909

Примітки ред.

  1. ↑ Angelo Fortunato Formiggini. Chi è? Dizionario degli italiani d'oggi. Roma, Formiggini, 1936, p. 94.
  2. ↑ Domenico Pacini. Il blu del cielo e la Costante d'Avogadro. Pisa, Stabilimento Tipografico Toscano, 1915.
  3. ↑ Domenico Leone Pacini, pioniere dei raggi cosmici vissuto e sepolto a Forme. site.it. 9 aprile 2018.
  4. ↑ D. Pacini (1912). La radiazione penetrante alla superficie ed in seno alle acque (PDF). Il Nuovo Cimento. Т. Serie VI, Tomo 3. с. 93—100. Архів оригіналу (PDF) за 26 febbraio 2012. Процитовано 24 luglio 2000. {{cite magazine}}: Недійсний |dead-url=sì (довідка)
  5. ↑ Viktor F. Hess (1912). Über Beobachtungen der durchdringenden Strahlung bei sieben Freiballonfahrten (PDF). Physikalische Zeitschrift. Т. XIII. с. 1084—91. Процитовано 25 luglio 2000.
  6. ↑ P. Carlson and A. De Angelis (2010). Nationalism and internationalism in science: the case of the discovery of cosmic rays. European Physical Journal H 35, 309-329 (2010).
  7. ↑ De Angelis. L'enigma dei raggi cosmici. Milano: Springer. {{cite book}}: Пропущено |author1= (довідка)

Бібліографія ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Доменіко_Пачіні&oldid=40382290