Довжик (Золочівська селищна громада)

село Довжик
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Богодухівський район
Громада	Золочівська селищна громада
Облікова картка	Довжик
Основні дані
Засноване	1650
Населення	2180
Площа	4,76 км²
Густота населення	457,98 осіб/км²
Поштовий індекс	62250
Телефонний код	+380 5764
Географічні дані
Географічні координати	50°12′12″ пн. ш. 35°56′41″ сх. д. / 50.20333° пн. ш. 35.94472° сх. д.Координати: 50°12′12″ пн. ш. 35°56′41″ сх. д. / 50.20333° пн. ш. 35.94472° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	127 м
Водойми	р. Уди, Рогозянське водосховище, Яр Нетязиш
Відстань до; районного центру	9 км
Найближча залізнична станція	Довжик
Місцева влада
Адреса ради	62250, Харківська обл., Золочівський р-н, с. Довжик, м-н Центральний, 8
Карта
	Довжик
	Довжик
Мапа
	Довжик у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Довжик.

До́вжик — село в Україні, у Золочівській селищній громаді Богодухівського району Харківської області України. Населення становить 2180 осіб.

Географія ред.

Село Довжик лежить на річці Уди (переважно на лівому березі), вище за течією примикає селище Першотравневе, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Маяк. Нижче за течією на річці починається Рогозянське водосховище. Через село проходить залізниця, станції Чорноглазівка і платформа 205 км. На південно-західній стороні від села Яр Нетязиш впадає в річку Уду.

Історія ред.

За даними на 1864 рік у власницькому селі Харківського повіту мешкало 1688 осіб (796 чоловічої статі та 892 — жіночої), налічувалось 2129 дворових господарства, існували православна церква, винокурний та цегельний заводи^[1].

Станом на 1914 рік село було центром Довжицької волості, кількість мешканців зросла до 2300 осіб^[2].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 94 людини^[3].

12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Золочівської селищної громади.^[4]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Золочівського району, село увійшло до складу Богодухівського району^[5].

Населення ред.

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[6]:

Мова	Відсоток
українська	91,06%
російська	7,71%
вірменська	0,55%
інші/не визначилися	0,68%

Пам'ятки ред.

Братська могила радянських воїнів і пам'ятний знак воїнам-односельчанам. Поховано 193 воїни.
Пам'ятник Стрижаку П. Г., Герою Радянського Союзу, 1943 р.