Довгохвостосиницеві
Синиця довгохвоста (Aegithalos caudatus)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Надряд: Кілегруді (Neognathae)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Інфраряд: Passerida
Надродина: Sylvioidea
Родина: Довгохвостосиницеві (Aegithalidae)
Reichenbach, 1850
Мапа поширення довгохвостосиницевих
Мапа поширення довгохвостосиницевих

Aegithalos
Leptopoecile
Psaltriparus

Посилання
Вікісховище: Aegithalidae
Віківиди: Aegithalidae
EOL: 7573
ITIS: 178695
NCBI: 73325

Довгохвостосиницеві[1], ополовникові[2] (Aegithalidae) — родина дрібних співочих птахів ряду горобцеподібних.

На відміну від інших представників родини, Leptopoecile sophiae має яскраве забарвлення

Морфологічні ознаки ред.

Це дрібні за розміром птахи розміром 9—14 см у довжину, включаючи довгий хвіст та вагою 4,4—9 г. Їхнє забарвлення зазвичай блідо сіре або коричневе, частина видів має білі частини оперення, довгохвості синиці мають рожеві відтінки в оперенні. На противагу цьому, решта представників родини — види роду Leptopoecile забарвленні яскраво, маючи фіолетове та блакитне оперення. Leptopoecile elegans єдині представники, які мають чубчик. Дзьоб у представників цієї родини є тонким, коротким та конічним за формою. Крила відносно короткі та заокруглені. Ноги відносно довгі.

Поширення та місця існування ред.

Усі довгохвостосиницеві — лісові птахи, які віддають перевагу узліссю та підліску. Види роду синиця довгохвоста віддають перевагу листяним лісам, тоді як види роду Psaltria зустрічаються головним чином в хвойних лісах. Представники роду Psaltriparus використовують широкий діапазон місць існування, головним чином мішані ліси. Більшість видів родини мешкає в горах довкола Гімалаїв та всі поширені в Євразії, за виключенням Psaltriparus, які мешкають у Північній Америці. Довгохвості синиці є найбільш широко поширеними серед видів даної родини; зустрічаються в Євразії від Великої Британії до Японії. У протилежність іншим, два види мають дуже маленькі ареали: Aegithalos bonvaloti, поширення якого повністю обмежене двома горами в М'янмі та Psaltria exilis яка зустрічається тільки в горах на заході о. Ява. Види родини довгохвостосиницевих в цілому не є мігруючими, лише синиця довгохвоста проявляє тенденцію до міграцій, особливо на межі свого ареалу. Багато видів, які мешкають в горах, здійснюють взимку вертикальні міграції.

Особливості біології ред.

Моногами. Пари можуть мати так званих помічників (одного або більше), які допомагають парі вигодовувати пташенят. Гніздо зазвичай кулеподібної форми, ззовні замасковане павутинням, лишайниками, а всередині вистелене пір'ям. Гніздо розміщують на деревах. Кладка складається з 6—10 білих яєць, які у багатьох видів мають червоні крапки. Інкубація триває 13—14 днів, молоді птахи залишаються в гнізді 16—17 днів.

Це всеїдні птахи, живляться переважно комахами та іншими безхребетними. Рослинна їжа зустрічається випадково взимку. Здобич зазвичай знаходять на гілках дерев та листках, рідко ловлять у польоті.

Птахи цієї родини більшу частину року тримаються зграйками по 6—12 особин.

Систематика ред.

Таксономічний ранг та склад родини довгохвостосиницеві відрізняється за різними системами. Інколи рід довгохвостих синиць відносять до родини суторових (Paradoxornithidae)[3].

За сучасними системами родина включає 3 роди та 13 видів:

Примітки ред.

  1. * Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Анотований список українських наукових назв птахів фауни України. — Київ—Львів, 2007. — 111 с. — ISBN 966-8734-08-4.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. * Карташев Н.Н. Систематика птиц. — М. : Высшая школа, 1974. — 362 с.

Посилання ред.

  • Harrap, Simon (2008). Family Aegithalidae (Long-tailed Tits) // del Hoyo, Josep; Elliott, Andrew; Christie, David. Handbook of the Birds of the World. Volume 13, Penduline-tits to Shrikes. — Barcelona: Lynx Edicions. — Р. 76—101. ISBN 978-84-96553-45-3