Диспенсаціоналізм

Диспенсаціоналі́зм — школа протестантського християнського богослов'я, богословське вчення, що полягає у розділенні всієї історії людства на кілька епох — «диспенсацій», упродовж яких Бог поступово дає людям об'явлення.

Англійське слово «dispensation» походить від давньогрецького οικονομια (управління, господарювання, домоврядування) і означає певний Божий метод, яким Він управляє людством. Слово «диспенсація» також вживається у значенні епохи, віку, періоду часу, коли Бог здійснює таке управління. Диспенсаціоналізм протилежний «теорії завітів» або «ковенантній теорії», згідно з якою Бог уклав цілком відомий договір з Адамом, як представником людства, щодо спасіння.

Диспенсаціоналізм почав розвиватися в XIX столітті, його засновниками і основоположниками є Джон Нельсон Дарбі, Кір Інгерсон Скоуфілд, Льюїс Сперрі Чейфер.

В Україні диспенсаціоналізм представлений Київською біблійною церквою «Слово Боже» та Львівською біблійною церквою «Слово Боже».

Вчення

Основні тези диспенсаціоналізму:

• Слава Божа — головна ціль у Всесвіті в усі епохи, а спасіння людини другорядне щодо головної цілі.
• Ізраїль і Церква — дві різні формації. Під Ізраєлем розуміється врятований Богом народ від часів Авраама і до сучасності; Церкву ж складають врятовані в сучасну епоху.
• Буквальне (неалегоричне) історико-лексико-граматичне тлумачення Біблії. Біблію треба тлумачити буквально, за винятком, наприклад, притч, чий алегоризм очевидний.
• Спасіння в усі епохи (диспенсації) відбувалося і досі відбувається згідно Божої благодаті, через віру, тоді як справи для спасіння неважливі. На думку деяких богословів-диспенсаціоналістів об'єкт віри змінювався, але таким об'єктом завжди були обітниці Божі. В епоху Церкви спасіння дається через віру в Ісуса Христа, Його заступницьку смерть за гріхи людства.

Історія світу поділяється на диспенсації:

• Невинність — від створення Адама до вигнання його з Євою з Едему.
• Совість — від гріхопадіння до Всесвітнього потопу.
• Людське правління — після потопу людство несе відповідальність за введення смертної кари. Закінчується розділенням народів після провалу створення Вавилонській вежі.
• Обіцянка — від часів Авраама до Мойсея. Закінчується відмовою увійти в Ханаан і 40 роками блукань у пустелі.
• Закон — від Мойсея до розп'яття Ісуса Христа. Закінчується втратою ізраїльтянами державності в 70 році нашої ери.
• Благодать — поточна епоха від Ісуса Христа до майбутнього Божого гніву, в яку підноситься Церква.
• Тисячолітнє царство — 1000-річне правління Христа на землі, зосереджене в Єрусалимі, яке закінчиться Божим вироком щодо людству.

Посилання

• Ганна Власюк. Львівські диспенсаціоналісти [Архівовано 7 червня 2022 у Wayback Machine.]. Варіанти. 26 липня 2013.
• Ryrie, Charles Caldwell. Dispensationalism [Архівовано 7 червня 2022 у Wayback Machine.]. Chicago: Moody Press. 1995. p. 54.