Дисидент (релігія)
Дисиде́нти (від лат. dissidens — незгодний) ― в релігійному значенні ― особи, які належать до християнських віросповідань, що не визнають авторитету панівної церкви, деякі положення її віровчення, політику та богослужбову практику[1]. Синоніми ― віровідсту́пник[2][3], відсту́пник[4], боговідсту́пник, ренега́т, єрети́к[5].
Історія ред.
Термін набув широкого поширення через Реформацію. Дисидентами називали пресвітеріан (в Англії), конгрегаціоналістів, методистів, квакерів, баптистів.
У Польщі в 16 строріччі дисидентами називали представників християнських некатолицьких напрямків (протестантів, православних).
Після Брестської унії 1596 року назва збереглася лише за послідовниками протестантизму.
Дисиденти довгий час зазнавали переслідувань з боку королівської влади й панівної церкви (передусім католицької).[1]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Дисиденти // Кишеньковий словник атеїста (укр). — Київ: Політвидав України. — 1978. — С. 67.
- ↑ Дисидент // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2. «1》Особа, релігійні погляди якої розходяться з догматами панівної церкви; віровідступник»
- ↑ Дисидент // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Дисидент // Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974. — С. 214.
- ↑ Дисидент // Словник синонімів української мови
Джерела ред.
- Дисиденти // Кишеньковий словник атеїста (укр). — Київ: Політвидав України. — 1978. — С. 67.
- Дисидент // Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974. — С. 214.
- Дисидент // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.